Світ спорту жорстокий:варто чемпіону закінчити кар'єру, як одразу ж на його місце приходять молоді хлопці, а про колишнього лідера практично одразу ж забувають. Однак є особи, ім'я яких в історію вписано буквально золотими літерами на багато років наперед. Одним із таких багаторазових переможців гоночних заїздів є Деймон Хілл, біографія якого і буде розглянута у цій статті.
Майбутній володар багатьох титулів в автоперегонахнародився 17 вересня 1960 року у столиці Великобританії - Лондоні. Його батьком є колишній чемпіон "Формули-1" Грем Хілл. Саме вплив тата багато в чому визначив долю Деймона, який часто бував на трасах. Можна сказати, що хлопчик буквально виріс за кермом. Вже в п'ятирічному віці Хілл-молодший сів керувати мотоциклом, а через кілька років батько йому як нагороду за хороше навчання подарував байк фірми Honda з двигуном 50 кубічних сантиметрів. Тому вже в шкільні роки юнак почав брати участь у мотоциклетних перегонах, категорично проти яких виступала його мама, вважаючи, що їзда на машині набагато безпечніша.
Глава сім'ї трагічно загинув, коли Деймону було15 років. Оскільки літак, яким керував загиблий, не був застрахований, сімейство Хіллів було змушене самостійно оплачувати всі судові позови, які почали активно пред'являти їм родичі загиблих пасажирів. Внаслідок цього Деймон Хілл та його сестри перестали ходити до елітної школи і переїхали жити в інше місце.
У вісімнадцятирічному віці наш герой ставпосилальним в одній із лондонських контор. При цьому він регулярно брав участь у гонках по кільцю та «Тріалі». У 1981 році він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Джорджією. Крім того, Деймон Хілл був у свій час гітаристом групи «Секс, Гітлер і гормони».
У 1984 році він став переможцем мотогонок YamahaTZ350. Однак це не зупинило його від вступу до гоночної школи, де практично відразу він зміг здобути першу перемогу, керуючи "Формулою-Форд-1600". Наступного року йому вдалося здобути 6 перемог і зайняти підсумкове п'яте місце у перегонах "Таунсенд Торесен", а також третє місце на фестивалі "Формула-Форд".
Участь у більш елітних заїздах вимагала наявностічималих грошей. У цьому питанні англійський автогонщик зміг покластися на друзів покійного батька. Зокрема, Джордж Харрісон (колишній учасник гурту "Бітлз") регулярно підтримував молодого хлопця. Але все одно коштів вистачило лише на три сезони. При цьому Хілл-молодший нічого високого не досяг, хоча з кожним роком піднімався турнірними сходами вище і вище. Наприклад, «Формула-3» дала можливість здобути бронзову нагороду.
У 1988 році він також провів дві гонки у серії"Формули-3000", після чого його фінанси наблизилися до нуля. 1989 став для Деймона взагалі критичним: у нього не було грошей почати ніякий бізнес, були відсутні позитивні результати в гонках. До того ж у його сім'ї відбулося поповнення – народився син Олівер, у якого лікарі діагностували синдром Дауна.
У середині 1991 року британцю нарештіпосміхнувся успіх – його запросили до команди «Уільямс», в якій раптово утворилася вакансія після відходу їхнього провідного водія до «Макларена». Завдяки такому подарунку долі Хілл зумів почати заробляти пристойні гроші та трохи заспокоїтися, не боячись за долю своєї родини та близьких.
А 1992 року, коли «Формула-3» була вже далекопозаду його кар'єрі, Деймон опинився у команді " Бребхем " . Працюючи в ній, він 5 гонок поспіль не зміг пройти навіть кваліфікацію, у гонці в Сільверстоуні виявився 16-м. Водночас у особистому житті теж пройшли зміни: на світ з'явився другий син Джошуа, який народився цілком здоровим.
Восени 1993 року Френк Вільямс сказав, щопілотами команди цього сезону будуть Ален Прост та Деймон Хілл. Це повідомлення буквально сколихнуло всю гоночну серію. Ніхто не розумів, чому новачкові, яким був британець, випало таке щастя? Адже з найуспішнішим на той момент гонщиком поруч виступатиме пілот, який не мав жодної перемоги в кар'єрі! Однак Френк був невблаганний, оскільки його підтримували конструктори команди Хед та Ньюі. Та й самому Просту теж імпонувало, що поряд з ним буде гонщик, що ні на що не претендує, на місці якого до цього були амбітні і сильні Алезі і Менселл. Крім того, Хед завжди виступав проти кардинальної зміни складу пілотів, бажаючи залишити хоча б випробувача в обоймі. Словом, у новий гоночний сезон Хілл вступив абсолютно щасливим з далекосяжними планами у своїй голові.
Незважаючи на не надто вдалий початок сезону, 15серпня 1993 року Деймон виграв перший у своєму житті Гран-прі. Сталося це на трасі в Угорщині. Після цього були перші місця на перегонах в Італії та Бельгії. Такі здобутки дозволили йому стати за підсумками сезону третім у загальному заліку. Однак скептики всіляко намагалися принизити його, називаючи його успіхи результатом виключно усієї команди, а поразки звичайним невезінням Проста та банальним збігом обставин.
1995 року, маючи за спиною вже тисячікілометрів, які проїхали на новітньому боліді "Вільямс FW-17", Деймон Хілл сказав, що кращої машини у світі просто не існує. І свої слова він майже відразу підтвердив на практиці, вигравши два етапи поспіль. Однак потім пішла чорна смуга. Іспанський Гран-прі взяв Шумахер. У Монако підвела тактика. У Канаді відмовила гідравліка. У Німеччині Хілл зійшов із траси. У Монці та Сільверстоуні відбулися зіткнення з Шумахером. Дуже складний сезон завершився поразками в Японії та Нюрнберзі.
1996 року напарником по команді для Хілла ставЖак Вільнєв. Вже під час перших перегонів в Австралії француз виграв поул-позишн. І хоча Деймон зрештою виграв гонку, Жак зумів прийти другим. Після цього всі зрозуміли, що буде серйозний сезон.
Низка перемог змінювалася смугою програшів, але все13 жовтня 1996 року британець завоював довгоочікуваний титул – чемпіон світу «Формули-1». За це досягнення Королева Великобританії вручила йому Орден британської імперії.
У 1997 році Деймон Хілл, спортивна кар'єраякого на той момент перебувала на піку, опинився в стайні аутсайдера чемпіонату - "Ерроуз". Команда отримала нових спонсорів та уклала договори на постачання нових моторів та шин. Але надії гонщика на перемогу не справдилися. Вже першому етапі болід підвів пілота. Після пішло п'ять сходів поспіль. Перші очки Деймон зміг завоювати лише у Сільверстоуні. На Гран-прі Угорщини, здавалося б, інтрига знову почала відроджуватися, однак коробка передач, що зламалася, в машині Хілла дозволила йому зайняти лише другий рядок.
Однак дива не сталося і більше 1997 року британець не зміг заробити жодного очка, а в листопаді він взагалі перейшов у «Джордан».
Діяльність у новій команді не склаласяпозитивним чином нашого героя. «Макларен» одразу ж поставив молоду «стайню» на місце, та ще й технічні проблеми підливали олії у вогонь невдоволення, яке розгорялося в «Джордані». Тим не менш, Хіллу вдалося набрати кілька очок для команди і навіть вивести її на четверте місце у загальному заліку за підсумками сезону.
У 1999 році Деймон оголосив про завершення кар'єрипілота. Багато в чому це пояснювалося тим, що він втратив усіляку мотивацію, та й вік уже давав взнаки – йому все важче було тягатися з молодшими гонщиками. Після Гран-прі Канади Хілл офіційно заявив, що залишає «Формулу-1», але бажає залишитися в ній як консультант. Реакція спортивної спільноти була бурхливою, а його споконвічний суперник трасою німець Міхаель Шумахер сказав, що відхід Деймона є великою втратою для автомобільного спорту, в якому між ними відбувалися найцікавіші дуелі.
Пішовши з посади пілота, Хілл не залишився без діла.Так, наприклад, у період 2006-2011 років він був відомий як президент BRDC. Крім цього, він написав досить багато статей для дуже шанованого в автосвіті журналу під назвою F1 Racing. Також британець став засновником компанії, що спеціалізується на лізингу машин.
