Повноцінну роботу організму чоловіка неможливоуявити без адекватного функціонування статевих залоз, вироблення ними гормонів. Будь-які збої в цій системі спричиняють появу соматичних захворювань. Дисліпідемія, атеросклероз, ожиріння, ішемія мозку – це далеко не весь перелік можливих ускладнень. У медичних довідниках зустрічається безліч визначень такого порушення. Наприклад, андрогенний дефіцит чи тестикулярна недостатність. Однак серед них найвірнішим і найточнішим вважається поняття «гіпогонадизм» у чоловіків. Що цей стан має на увазі, з яких причин виникає, чи його можна вилікувати — на ці питання представлені розгорнуті відповіді в сьогоднішній статті.
Гіпогонадизм - це захворювання, що характеризуєтьсяфункціональною неповноцінністю статевих залоз. У чоловіків вони представлені лівим і правим яєчком. Природа спеціально передбачила саме їх кількість. Тестикулярна тканина відрізняється чутливістю до шкідливих факторів довкілля. Що стосується втрати функціональних здібностей організм повинен мати своєрідний резерв. Регенераторні можливості яєчок дуже скромні.
Основне їхнє призначення — репродукція.Відсутність здатності продукувати сперматозоїди позбавляє організм чоловіка можливості розмноження. Механізми таких порушень закладено ще на початковому етапі репродуктивного циклу. Тому безпліддя, що розвивається на цьому тлі, вважається дуже небезпечним. Відновити функцію патологічно змінених елементів тестикулярної тканини практично неможливо.
Гіпогонадизм у чоловіків характеризується такими особливостями:
Згідно зі статистичними даними, синдромгіпогонадизму у чоловіків зустрічається у 1% населення планети. Однак ці відомості умовні, оскільки до уваги беруться лише зареєстровані випадки патології. Лікування обов'язково проводиться під контролем ендокринолога та андролога. Найчастіше використовується гормональна терапія. При її неефективності призначається оперативне втручання із пластики та протезування органів статевої системи.
Розвиток патологічного процесу відбувається в результаті зменшення числа гормонів, що продукуються, або порушення біосинтезу. До етіологічних факторів виникнення хвороби можна віднести:
Причини гіпогонадизму у чоловіків зумовлюють форми патологічного процесу. Кожна їх характеризується певним течією.
Залежно від першопричини виникненнянедостатність статевих залоз поділяється на первинну, вторинну і так звану вікову. Чим вони різняться між собою? Первинну форму хвороби називають інакше тестикулярною патологією. І тут порушення роботи яєчок відбувається під впливом негативних чинників ззовні. Вторинний гіпогонадизм у чоловіків пов'язаний з аномаліями у роботі схеми «гіпофіз-гіпоталамус». Ця система за допомогою продукованих гормонів відповідає за функціонування яєчок. Віковий варіант хвороби вважається своєрідним чоловічим клімаксом. Причини його появи медики не можуть пояснити досі.
Наступна класифікація ґрунтується на періодіжиття, в якому виникла недуга. Ембріональна форма характеризується появою патологічного процесу під час утробного розвитку. Препубертатна діагностується на початок статевого дозрівання (приблизно до 14 років). Постпубертатний варіант хвороби виникає після завершення розвитку вторинних статевих ознак.
Враховуючи кількість андрогенів, що продукуються, виділяють такі різновиди хвороби:
Залежно від етіології прийнято виділяти вроджену, набуту та ідіопатичну форми. У разі головна причина появи патології залишається невідомої.
Захворювання може бути як набутим, так іуродженим. Найчастіше патологія виникає у внутрішньоутробному періоді. Хлопчик з'являється на світ з маленьким пенісом та недорозвиненою мошонкою. У міру прогресування хвороби клінічна картина видозмінюється. У підлітковому віці у юнаків з таким діагнозом виявляється надмірна маса тіла, початкові прояви гінекомастії та малий ступінь оволосіння.
Придбаний первинний гіпогонадизм у чоловіків розвивається на фоні запалення насіннєвих залоз при наступних розладах:
Ця форма захворювання вважається найбільш поширеною. Вона зустрічається у кожного п'ятого чоловіка з виявленою раніше безплідністю.
Вторинний гіпогонадизм може бути такожвродженим чи набутим. У першому випадку розвитку хвороби передує порушення секреції гормонів гіпофіза та гіпоталамуса. Вона часто супроводжує такі генетичні розлади:
Набута форма недуги є наслідком запальних процесів в оболонках мозку. Серед них можна виділити менінгіт, арахноїдит та енцефаліт.
Клінічна картина патологічного процесу багато в чому визначається віком пацієнта. Розвиток його з ранніх років зазвичай супроводжується такими симптомами:
За наявності одного або кількох симптомів зі списку вище, потрібно відразу звернутися за консультацією до профільного фахівця.
Розвиток захворювання у підлітковому віціхарактеризується такими ж симптомами, що й у препубертатному періоді. Клінічну картину можуть доповнювати зниження лібідо та надмірну вагу. При зверненні до лікаря зазвичай виявляється гіпофункція надниркових залоз та щитовидки. Зовні у хворих юнаків виразно проявляється недорозвиненість м'язової системи.
Гіпогонадизм у чоловіків віком від 30 років має меншевиражений характер. Захворювання супроводжується появою множинних жирових складок на тілі. Шкірні покриви з часом втрачають колишню еластичність, стають сухими. З'являється швидка стомлюваність, емоційна лабільність, схильність до депресії. На жаль, до лікарні представники сильної статі звертаються у виняткових випадках. Зазвичай тоді, коли йдеться про безпліддя або розлад еректильної функції.
Така неувага до власного здоров'я можезакінчитися серйозними наслідками. Патологічний процес починає поширюватися не тільки на репродуктивну систему, але поступово переходить на інші органи та тканини. Відсутність грамотної терапії може призвести до інвалідності.
Не слід заздалегідь лякатися діагнозугіпогонадизм у чоловіків Що це означає, повинен розповісти лікар на першій консультації. Адже з появою симптомів недуги необхідно одразу звернутися до кваліфікованого фахівця. Незважаючи на досить яскраву клінічну картину, для підтвердження захворювання потрібно буде пройти клінічне обстеження. Воно включає наступні заходи:
Обстеження призначається кожному за пацієнтаіндивідуально. Тому перелік клінічних заходів може трохи відрізнятися. З отриманих результатів лікар підтверджує чи спростовує попередній діагноз, призначає терапію.
Вибір конкретного способу терапії залишається залікарем і визначається з урахуванням причини недуги. Лікування гіпогонадизму у чоловіків зазвичай має кілька цілей: боротьба з основним захворюванням, профілактика безплідності, попередження виникнення новоутворень у тестикулярній тканині.
Вроджені та препубертатні форми патології частосупроводжуються безпліддям. Ліквідувати цю проблему неможливо. Якщо ендокриноцити в яєчках збережені, рекомендується стимулююча терапія. Дітям прописують негормональні медикаменти, а дорослим обов'язково андрогени. За відсутності ендокриноцитів слід пити гормональні препарати протягом усього життя.
При вторинній формі патологічного процесупризначають гонадотропні медикаменти у невеликій дозі. При необхідності їх комбінують із тестостероном. Певна роль лікуванні недуги належить ЛФК і прийому вітамінних комплексів.
Усі лікарські засоби прописуютьсяіндивідуально з урахуванням стану здоров'я та віку пацієнта. У деяких випадках застосування замісної терапії з використанням гормональних засобів не рекомендується. Наприклад, при онкологічному ураженні передміхурової залози. Хронічні хвороби легень, куріння, порушення жирового обміну та напади апное – це відносні протипоказання. У цих випадках рішення про прийом препаратів тестостерону приймається індивідуально.
Якщо гіпогонадизм у чоловіка спричинений фізичнимивідхиленнями у розвитку статевих органів, показано проведення операції. Сьогодні усунення патології використовуються різні варіанти втручання. Наприклад, при недорозвиненні статевого члена застосовується фалопластика, у разі крипторхізму виконується зведення яєчка. Для усунення косметичного дефекту проводиться імплантація синтетичного яєчка. Кожна з перерахованих операцій здійснюється із застосуванням мікрохірургічної техніки.
Первинний гіпогонадизм, особливо вроджений,може бути частково скоригований. Йдеться про відновлення анатомічних та функціональних здібностей статевого органу. Однак сім'явипорскування сучасній медицині нормалізувати не під силу. Єдиний варіант повернути втрачену репродукцію - ЕКО за допомогою забору сперматозоїдів. При цьому внутрішньояєчковий сперматогенез має бути збережений.
Інший прогноз очікує на пацієнтів з діагнозомвторинний гіпогонадизм. У чоловіків лікування цього захворювання здебільшого дає позитивні результати. Тому лікарям найчастіше вдається відновити репродуктивну функцію.
Специфічної профілактики цього захворювання не розроблено. Серед загальних рекомендацій медики називають такі:
Перелічені поради, на жаль, не завждидозволяють запобігти гіпогонадизму у чоловіків. При перших проявах потрібно відразу звернутися за допомогою до фахівця. Що раніше лікар призначить терапію, то швидше піде процес одужання.
