Чоппери спочатку були варіантами, які переробляли для вуличних гонок. Однак пізніше їх стали випускати серійно і вони перетворилися в окремий тип мотоциклетного транспорту.
Перші з них з'явилися ще в тридцятих рокахдвадцятого століття. Але по-справжньому популярним байкерський рух стало після війни. Так як випускалося велика кількість однакових мотоциклів, окремим оригіналам хотілося виділитися, і вони почали створювати ексклюзивні моделі.
Найбільше чопер відрізняється від іншихмотоциклів подовженим і високим кермом. Заднє крило глибоке при цьому відсутня, а у деяких немає і переднього. Ще одним відзнакою є широке заднє колесо або, правильніше сказати, Велике Широке Колесо. Так його називають байкери.
Чоппери мають невеликий бак і характерну низькупосадку. Швидка їзда - не для них. Тому агресивної динамікою тут і не пахне. Цей мотоцикл - статусний і розрахований на максимальний комфорт, а не на швидкісні ралі.
Також можна відзначити м'які амортизатори і високий крутний момент, коли можна спокійно, не напружуючись, їздити на високих оборотах. Близьким «братом» його вважається круизер.
Такий мотоцикл є далеко не дешевимзадоволенням. А красиво жити не заборониш, епатажно шикувати адже хочеться! Тому і на наших дорогах з'являються перероблені чоппери, які не тільки не поступаються заводським апаратів, а й є яскраво індивідуальними і оригінальними.
Найлегше зробити з «Уралу» чопер.На ньому вже є все, що необхідно. Потрібно лише попрацювати з заднім колесом і подовжити кермо. Той, хто розбирається в техніці, зможе реалізувати ці завдання. Нерідко роблять не тільки з «Уралу» чопер, але і з «Дніпра», «Іжа» і «Мінська». Все необхідне при цьому запозичується у ВАЗа або ЗАЗу.
Решта залежить від фантазії і можливостей. Сьогодні можна ще й придбати хромовані деталі: крила, вихлопні труби або накладки - і перетворити звичайний «Урал» в абсолютно ексклюзивну річ.
Отже, розглянемо докладніше, як зробити з«Уралу» чопер. Перше, що потрібно зробити, прийнявши рішення про переробку, це порахувати всі необхідні матеріали. Звичайно, коли є навик роботи з металом, а також обладнання, то все значно спрощується. Але, як правило, початківці мотоциклісти нічого цього не мають, тому основна частина грошей піде на матеріал і, звичайно, на мотоцікл- «донор» з усіма необхідними документами.
Ця частина дуже важлива на будь-якому мотоциклі, адже від неї залежать тип і зовнішній вигляд транспорту. Для чопера раму злегка подовжують і розширюють для заднього колеса.
Ззаду зазвичай збільшують довжину на п'ять-п'ятнадцятьсантиметрів, в залежності від самого байка. Попереду необхідність подовження виникає для того, щоб отримати «американську посадку». Тоді управління системою гальм і КП переносять на стрижень, що знаходиться перед мотором. Але в разі, наприклад, «Уралу Вовка» в цьому не буде потреби, так як у нього вже реалізована саме така конструкція.
Заднє колесо найкраще використовувати не ширше двохсот десяти міліметрів, щоб не довелося зміщувати карданний вал.
Цю переробку застосовують досить часто, але доній ставляться неоднозначно. Справа в тому, що збільшення нахилу більше тридцяти трьох градусів призводить до істотного погіршення керованості мотоцикла. Тому до такої зміни слід підходити максимально обережно.
Іноді під конічні підшипники встановлюють чашки, занижують лінію сідла (якщо подовжували раму), подовжують передні труби і так далі.
При необхідності зварювання труб в першу чергу потрібно домогтися міцності шва. Тому бажано заздалегідь потренуватися, щоб навчитися працювати з електрозварюванням.
Проблема може виникнути і з рівністю рами. До цього потрібно поставитися дуже серйозно і лише після того, як колеса будуть котитися слід у слід, можна її варити.
У разі появи нестиковок на стадії складання неварто вдаватися до кувалди. Збої трапляються досить часто, але найкраще набратися терпіння і домогтися відповідності спочатку реальної збірки підготовленому кресленням.
В крайньому випадку можна віддати роботу в руки професіоналів. Тоді стильний «Урал-чопер», фото якого ви бачите, буде на фініші і у вас.