Видатні піаністи до свого успіху йшли з самогодитинства. Павло Єгоров народився в складні післявоєнні роки, але він зміг подолати всі труднощі того часу і зараз є одним з найвідоміших виконавців класичної музики. Його праця визнали не тільки в Росії, але і в Польщі, де він отримав звання заслуженого працівника культури.
Пізніше, вже в 1980 році (у віці 32 років) вінзакінчує аспірантуру Ленінградської консерваторії, яка славиться якістю своєї освіти. Після отримання додаткової кваліфікації, метр сцени починає виступати на багатьох великих музичних конкурсах. Зараз він є членом філармонічного товариства Петербурга і академіком РАПН.
Павло Єгоров активно займався дослідницькоюроботою, головною темою якої було творчість улюбленого композитора. Результатом цієї роботи став випуск повного зібрання творів Шумана в семи томах. У 2010 році на честь двохсотріччя від Дня народження Роберта Шумана Єгоров провів концерт-марафон, що тривав близько семи-восьми годин (в пресі і джерелах згадується різний час).
Зараз Павло Єгоров є видатнимпедагогом, на майстер-класи до якого шикуються черги з виконавців в різних країнах світу. Він щорічно відвідує Бельгію, Німеччину, Тайвань, Голландію і Швецію, де дає по кілька уроків для піаністів. У свій час метр працював за кордоном в університетах Сеула і Тегу.
Найбільш відвідуваними його майстер-класами єті, які він веде в Римі. Щорічно La scuola Russa збирає велику кількість іменитих музикантів. За час ведення викладацької діяльності в Росії Павло Єгоров випустив кілька відомих піаністів. Наприклад, Дмитро Єфімов зараз працює концертмейстером в Маріїнському театрі, а Юрій Полосьмак отримав першу премію конкурсу Рахманінова. Інші учні досягли не менших за висот.
Зараз в колекції виконавця є і авторськізаписи. Його часто запрошують на професійні студії звукозапису зі світовими іменами, наприклад, кілька разів він виконував класичні твори для компанії «Соні». Підсумком однієї з робіт на студії «Соні» став диск «57 мазурок Шопена». На студіях люблять Павла Григоровича за цікавий стиль виконання класики з доречними імпровізаціями і постійними пошуками нової варіації. В останні роки про нього все частіше стали говорити, як про один з найбільш тонких виконавців Шопена. Він зміг відчути твори великого композитора і вдихнути в них життя. При цьому він не використовує при виконанні зайву експресію, а дотримується збалансованості звучання.