Закарпатский соловей Иван Попович прославился не тільки своїм умінням співати і писати пісні. Він є ще й талановитим актором, який зумів підкорити і закохати в себе мільйони глядачів. За радянських часів народ знав і любив не тільки його екранних героїв, а й його чудовий голос, пісні у виконанні якого не звучали хіба що з прасок.
Іван Попович, біографія якого бере початок від22 квітня 1949 року, що з'явився на світ в селі Осій, розташованому в Закарпатській області на Україні. Після закінчення середньої школи молода людина відправилася надходити в Хустське культпросветучилище. Отриманої освіти здалося мало, і Іван стає студентом Львівської консерваторії.
Уже в студентські роки Іван Попович, фотоякого можна побачити в даній статті, став лауреатом міжнародного фестивалю молоді, який проходив в Берліні. Через деякий час, артист організував власний ансамбль, який користувався величезною популярністю в західній Україні.
У 1988 році у Івана померла мама.За збігом обставин він не зміг бути присутнім навіть на її похороні, оскільки сам перебував у цей час в реанімації і оправлявся після операції. Через 12 років він втратив ще й батька.
Іван Попович - актор з великої літери.Але це зараз вже він впізнавана людина зі сформованою кар'єрою. А в той час, коли він тільки переїхав до Києва, все було зовсім інакше. Столиця навчила його не тільки жити, але і виживати. У Львові у нього було абсолютно все:
В один момент все це зникло. У Києві довелося починати все з нуля. Жити довелося в маленькій кімнатці, де були одні тільки голі стіни. Саме це і не дало артисту захворіти «зірковою хворобою». На момент переїзду Іван уже був одружений. Його перша дружина Оксана, коли побачила ті умови, в яких доведеться жити, поїхала назад до Львова. Через деякий час вона подала на розлучення.
Попович дуже переживав через це, йому булоболяче і прикро. Адже переїзд до столиці для артиста - це величезний професійний ріст. Пізніше Іван зізнався, що взяв дружину з того самого небагатої сім'ї, в одному платті. Він дуже любив її і ні в чому їй не відмовляв, одягав і взував. Навіть після розлучення залишив їй все своє майно. А коли артист приїхав до Львова через деякий час, то вона навіть не пустила його на поріг власної квартири.
Іван Попович недовго ходив в неодружених. Разом зі своєю другою дружиною Марічкою він працював в одній сфері. Саме так вони і познайомилися. Коли артист випустив альбом, дівчина займалася його реалізацією. Вона відразу здалася йому людиною дуже надійним. За іронією долі сталося так, що з ранку Іван розлучився з Оксаною, а після обіду подав заяву в ЗАГС з Марічкою.
Разом з новою дружиною артист облаштовувався вКиєві. Їм тоді не було на що жити, тому довелося продати автомобіль. Зарплата була дуже маленька, молода сім'я не могла дозволити собі навіть купити меблі. Сяк-так назбирали на матрац і спали на ньому прямо на підлозі.
Незважаючи на те що акторові довелося пережитибагато, він відбувся і як особистість, і як професіонал. Згодом він придбав не тільки квартиру в самому центрі Києва, але ще і шикарний офіс. Також він володіє двома будинками під Києвом і нерухомістю в рідному Закарпатті. Артист каже, що в столиці у нього дуже мало часу на особисте життя і розваги. Якби не підтримка дружини, йому дуже важко було б впоратися з усіма справами.
Саме кохана дружина в 1990 році подарувала Іванудочку. Назвали її українським ім'ям Соломія. Вона надихнула батька на багато творчі починання. Після народження дитини Іван Попович почав працювати з новими силами, у нього з'явилося безліч ідей. Правда, не всі їх вдалося втілити в життя. Причиною багатьох невдач служила, знову-таки, матеріальна сторона. Одного разу артист зізнався, що культура рідного народу в його країні майже нікого не хвилює. Якщо у тебе немає достатніх грошей, то займатися твоїми проектами і просувати їх у маси ніхто не буде.
Івану довелося багато чого пережити на своєму життєвомушляху. Дуже багато було розчарувань і випробувань. Але зараз артист дуже щасливий, насолоджується кожною хвилиною, проведеної з рідними людьми. Дочка подарувала Поповичу чудову внучку, яку назвали Софія. Як і раніше, він готовий нести радість в маси своєю творчістю. Тільки ось доносити його до людей стає все складніше.
