Олексій Локтєв був неймовірно популярним ізатребуваним у 60-ті роки минулого століття. Самого актора, як і його партнерку по картині «Прощайте, голуби!», відносять до людей з творчою долею, що не відбулася. Однак два такі культові фільми як «Прощайте, голуби!» і «Я крокую Москвою», в яких Олексій Васильович знявся в головних ролях, назавжди внесли його ім'я до списку зірок радянського кінематографа.
Сам Олексій Локтєв дуже не любив слова,що прийшли в наш лексикон після краху радянської ідеології. "Зірка", "культовий" - це все не про нього. "Кумир" - так, кумиром він був. І останній (2006) фільм, в якому він грав самого себе, так і називається - "Як йшли кумири". Люди старшого покоління пам'ятають створені ним образи таких картинах, як «Життя Клима Самгіна» чи «Нагородити (посмертно)».
Олексій Локтєв поповнив нескінченний списокакторів, які загинули в автокатастрофах. І ця смерть не з власної вини здається ще трагічнішою від того, що артист, який, здавалося б, назавжди зламав кар'єру і життя алкоголізмом, зумів повернутися до нормального людського та творчого життя і навіть створити власний театр.
Творча біографія Олексія Локтєва почалася зепізоду в популярному фільмі «Різні долі» Л. Лукова, що вийшов на екран 1956 року. Юнакові було 17 років, і він уже спробував вступати до ВДІКу, але не пройшов за конкурсом із мотивуванням «нефотогенічний».
Олексій Локтєв народився 1939 року в Орську, алевже 1943-го він стає москвичем, оскільки батька переводять до столиці. Хлопчик пішов і до школи та студії актора при ЗІЛі. Там за роки навчання Олексій переграв багато ролей від Буратіно до Меркуціо і, природно, мріяв і далі виходити на підмостки. Тому і став вступати одразу після школи до ВДІКу.
І одразу ж на першому курсі Олексій Локтєв – актор.Його запросили на головну роль Генки у фільм «Прощайте, голуби!». Запрошували наполегливо, бо він свято повірив у свою нефотогенічність і ховався від помічників режисера Якова Сегеля. Картина виходить на екрани в 1961 році, і на молоду людину (у фільмі представився дівчині «Геннадій, пишеться з двома «н») обрушується неймовірна популярність.
У 1962 році після закінчення ГІТІСу він надходитьна роботу до театру ім. Пушкіна. Олексій Локтєв (актор), біографія якого у великому кінематографі розпочалася більш ніж успішно, працюючи у театрі, продовжує зніматися у фільмах. Друга картина приносить йому всесоюзну славу.
Надворі 80-ті.Дуже багато акторів не перенесли важкого перебудовного часу. Євген Матвєєв, який аж до 1986 року обіймав посаду секретаря Спілки кінематографістів, не міг без сліз говорити про те, що зарплата театрального актора дорівнює вартості палиці ковбаси і зробити з цим мало що можливо. Актор Олексій Локтєв, особисте життя якого теж не було безхмарним, у Ленінграді почав сильно пити. У місті на Неві він жив із молодшим сином та громадянською дружиною Оленою Олексіївною Усенкою, через тяжку хворобу якої пізніше вдвох вони переїжджають до села Калініне (Тверська область). Офіційна дружина, актриса театру на Ливарному С. М. Лощиніна-Локтьова, помирає 1988 року.
Але в Олексія Васильовича вистачило сил та мужностірозпочати нове життя. 1989 року він повертається до Москви. Його приймають до театру «Голос», яким керував Микита Астахов. А. В. Локтєв у 90-х пробує себе у режисурі. Їм були поставлені спектаклі, які не залишилися непоміченими публікою та критикою: «Я повернуся!» (про Ігоря Талькова), «Вірую!» (пр творам Шукшина), «Федор і Аня» (про останнє кохання Ф. Достоєвського). «Останнє кохання Достоєвського», в якому А. Локтєв був режисером і грав головну роль, на сцені театру ім. Маяковського йшов із великим успіхом протягом кількох років. Актор і режисер створює свій театр (ТАЛ), і музично-поетичний спектакль «Бачення на пагорбі», присвячений Миколі Рубцову, мав глядачів великий успіх.
У вересні 2006 року Олексій Васильович Локтєвприїжджає на кінофестиваль "Амурська осінь". Актори та режисери відвідували навколишні села з концертами. Автомобіль, в якому знаходився О. Локтєв, голова журі фестивалю Новожилов, його помічники та шофер, на величезній швидкості врізався у мікроавтобус, який їхав головною дорогою. Олексій Васильович помер дорогою до лікарні. Буквально перед смертю Заслужений актор РРФСР, лауреат Державної премії (роль Павла Корчагіна у виставі «Драматична пісня») А. Локтєв дав інтерв'ю, в якому говорив, що живе потужно, цікаво і перебуває загалом із собою. Поховали актора на Волковському цвинтарі у Санкт-Петербурзі.
