Комедія Фонвізіна «Недоросль» стала знаковоютвором в російській літературі. Перш за все, вона справила величезний вплив на подальший розвиток російської літератури, оскільки багато в чому випередила свій час як за тематикою, так і за формою.
На перший погляд може здатися, що«Недоросль» написана в точній відповідності з рамками панував на той момент в літературі класицизму. Наприклад, в комедії дотримуються принципи єдності часу, місця і дії, персонажі розмовляють відповідно до свого соціального статусу, а комізм часто побудований на моментах ситуативних. На цьому, мабуть, подібність з класицистичної комедією закінчується. Основною ж відмінністю можна назвати те, яким важливим є виховання в комедії «Недоросль» для автора і читача.
Більшість дослідників, розглядаючи комедію«Недоросль», стверджують, що основний конфлікт в даному випадку будується на любовної лінії, а проблематика носить в основному соціальний характер. При цьому активно помічається наявність теми класової нерівності, прагнення до соціального благоустрою. Звичайно, в такого роду твердженнях є певна частка істини, однак проблематика даного твору куди більш глибока.
Просто неможливо не помітити тему виховання, наякої Фонвізін акцентував увагу читача. Саме передачу досвіду наступним поколінням, формування в них людяності автор переслідував, створюючи своїх персонажів. Звертаючи читацьку увагу на виховання, Фонвізін «Недоросль» писав з особливим старанням, філігранно опрацьовуючи кожне слово, кожна дія своїх персонажів.
Якщо звернутися до тексту, можна помітити, щопроблема виховання в комедії «Недоросль» висвітлюється на прикладі двох героїв: Митрофанушки і Софії. Володіючи дуже тонким авторським чуттям, здатністю вловлювати найменші нюанси, Фонвізін демонструє читачеві ситуацію, що склалася відразу з двох сторін, в розрізі двох розумінь. Автор прямо-таки загострює увагу читача на контрасті між головними героями.
Моральна чистота, повага до старших, духовністьСофії дуже яскраво відокремлена від жорстокості, невихованості Митрофанушки. Саме за рахунок цього протиставлення основна проблематика в п'єсі стає особливо очевидною.
Проблема виховання в комедії «Недоросль»,звичайно, не могла б повною мірою висловитися без задіяння героїв попереднього, старшого покоління. В даному випадку мова теж йде про цілком очевидне контрасті: Стародум, який дбає про Софії, дуже чітко протиставляється сімейства Простакова. Автор ні хвилини не приховує цього факту, а навпаки, намагається його всіляко підкреслити, знову і знову висуваючи його на передній план для читача.
Контраст в даному випадку додатковопідкреслюється і мовної різницею між героями. Уважний читач або ж глядач відразу помітить, як разюче відмінність між промовою Простакова і Стародума. Виховання в комедії Фонвізіна «Недоросль» проявляється ще й на цьому, суто мовному рівні, причому як в старшому, так і в молодшому поколінні.
Раніше вже говорилося про те, що комедія«Недоросль» стала справжнім стрибком вперед для російської літератури. Цього питання слід торкнутися особливо, оскільки він є ключовим в розумінні твору.
Для класицистичної п'єси, до яких найчастішеі відносять комедію Фонвізіна, характерна цілісність в характері героїв. В даному випадку мається на увазі той факт, що позитивний герой не може мати ніяких негативних якостей і навпаки.
В даному ж випадку ситуація зовсім інша.Проблема виховання в комедії «Недоросль» розкривається на прикладі двох родин: Стародума і Софії, Простакова і Митрофанушки. Згідно з логікою класичного мистецтва, перші два з названих героїв повинні бути виключно позитивними. На ділі ж, при пильному розгляді тексту твору, можна помітити, що автор досить суворий і до них. У Стародумом, наприклад, виявляється деяка «законсервованість», неприйняття суспільства в тій формі, в якій воно склалося на даний момент.
Софія ж, незважаючи на всі її досить очевиднігідності, має і недоліки: вона не може похвалитися, наприклад, особливу здатність відстоювати власну думку, що Фонвізін відверто засуджує.
Приблизно та ж ситуація складається і ввідношенні Простакова. Незважаючи на жорстокість матері Митрофанушки, її надзвичайно вузькі, обмежені погляди, в ній є і позитивні якості. Наприклад, пані Простакова наділена здатністю щиро любити власне дитя і піклуватися про нього в силу своїх можливостей.
У комедії «Недоросль» тема вихованнярозкривається швидше шляхом демонстрації самого Митрофанушки, в якому абсолютно неможливо виділити хоч якийсь мінімально позитивна якість. Він жорстокий, грубий, обмежений і зовсім ледачий. По суті, в даних умовах він і не міг стати іншим - цілковита відсутність строгості у матері, м'якотілість і байдужість батька при тотальної опіки, абсолютно байдуже ставлення вчителів - все це просто не могло сформувати іншу особистість.
Виховання Митрофана в комедії «Недоросль»показано особливо чітко, в найдрібніших подробицях. Читач просто не може залишитися байдужим до настільки волаючого поведінки по відношенню до зростаючого, що формується дитині, якій в результаті має бути просто зрадити власну матір.
Не варто забувати і про те, що тема виховання вкомедії «Недоросль» розкривається не тільки через головних героїв. За великим рахунком, на формування особистості Митрофанушки дуже впливають і інші персонажі п'єси: Скотінін, Вральман, Кутейкин, Цифіркін і, звичайно, Еремеевна. Всі названі персонажі так чи інакше ще більше погіршують ситуацію, що склалася. Елементарна лінь, обмеженість або сліпа любов, з якою ставиться до Митрофану його няня, ніяк не сприяють вихованню моральності, духовної чистоти.
Виховання Митрофана в комедії «Недоросль»викликає відверте засудження. Навіть комічні ситуації, які за законами класицистичної комедії повинні викликати посмішку, призводять читача в підсумку швидше до гіркоти.
Навіть фінальна сцена з пані Простакової, де добро, здавалося б, перемагає зло, не викликає посмішки або радості - вона глибоко сумна і сподвигает до тривалого розумового процесу.
У комедії «Недоросль» тема виховання звучитьоднаково гостро по відношенню до духовного і раціонального виховання. Недолік моральної чистоти Фонвізін демонструє шляхом включення героїв в конкретні ситуації, в яких їх поведінка не викликає нічого крім здивування і деякого відрази. Що ж стосується небажання осягати науки, Фонвізін засуджує це надзвичайно гостро, практично в кожному випадку помітно обурення автора з приводу такого роду ставлення до навчання.
Якщо в першому випадку тема виховання в комедії«Недоросль» залишається відкритою для читача, який самостійно повинен зробити висновок на підставі конкретних вчинків, то в другому випадку вибору не залишається - Фонвізін відкрито вказує на пороки Митрофанушки, того ж Кутейкина і, звичайно, Простакова.
Незважаючи на те, що Фонвізін засуджує ті чи іншівчинки своїх героїв, він не моралізує відкрито у своїй комедії. В даному випадку мається на увазі той факт, що реакція читача провокується наочністю дій, викриттям людських пороків, а не розмовами про них, прямий дискусією. Саме тому проблема виховання в комедії «Недоросль» розкривається максимально повно, глибоко зачіпає читача. Фонвізін майстерно продемонстрував в ній найтемніші, самі пилові куточки російського суспільства свого часу, завдяки чому комедія не тільки дійшла до наших днів, але і не втратила ні дещиці свого значення.
Простакова завжди будуть викликати осуд,Скотінін - обурення, а Митрофанушка - деяку частку відрази. Проте читач абсолютно впевнений і в тому, що завжди будуть залишатися такі, як Софія, Правдин або Милон, на яких можна орієнтуватися і якими варто пишатися.
З особливою увагою ставляться сьогодні до великоїкомедії про російського життя: її активно вивчають в школах і університетах. Настільки глибока вона за своєю суттю, настільки жива, що навіть сьогодні підростаюче покоління бачить чітку різницю між добром і злом, невіглаством і моральністю, справедливістю і користолюбством.
Не дарма текст фонвизинского «Наталка Полтавка»давним-давно розійшовся на афоризми, не дарма до цих пір його цінують і люблять, і, звичайно, не дарма ще багато років він буде вивчатися підростаючим поколінням, адже формування моральності в людині - це головне.
