За багатьма фільмами, що описує великий подвиградянського народу, сучасний глядач знайомий з піснею «Священна війна». Мелодія її захоплює відразу, з перших нот своїм патріотичним поривом. Виповнюється вона могутнім хором, в один голос її чи не заспівати.
Довгі роки вважалося, що автор пісні -відомий радянський композитор Лебедєв-Кумач, що склав її буквально в один присід відразу після початку війни, можливо, навіть 22 червня 1941 року. Пісень у нього було багато, в тому числі і дуже хороших. «Я іншої такої країни не знаю», «Якщо завтра війна» та інші подібні твори прославляли в першу чергу радянсько-колгоспний лад, але ось так величного гімну російському патріотизму, як «Священна війна», серед них не було.
Сама згадка про святість було в ті часикрамолою. Коли напала гітлерівська Німеччина, слово знову стало вживатися, особливо після сталінських «братів і сестер», запозичених з церковно-семінарської лексики, але це було пізніше, 3 липня.
Згадка про «проклятої орді» також викликаєасоціації з чимось з «переказів старовини глибокої». У слухача мимоволі виникає враження, що написані ці вірші не лауреатом Сталінської премії і чільним членом Спілки письменників СРСР, а недобитим більшовиками білогвардійських офіцером, аж надто багато в цій пісні споконвічно російського. Для радянського навіть і місця-то не залишається.
Пропаганда передвоєнних років наголошувала більше наінтернаціоналізм, ніж на патріотизм. Вважалося нормальним бажання покинути рідний край для того, щоб якимось невідомим селянам з Гренади віддати землю, навіть не поцікавившись попередньо, а чи хочуть вони такого подарунка.
Розгадка несподіваного і практично миттєвогоперетворення комуніста Лебедєва-Кумача в російського патріота проста. Справа в тому, що не його перу належить текст. «Священна війна» написана під час Першої світової. Істинний автор - гімназійний вчитель з Рибінська Олександр Адольфович Боде. Мелодія, власне, теж складена їм.
Потрібно віддати належне В. В.Лебедєву-Кумачу: слова пісні «Священная война» зазнали певної політично витриманих корекції. «Тевтонська сила темна» стала фашистською. Це, звичайно, не зовсім правильно, адже фашизм - явище італійське, в Німеччині був нацизм. Напали на нас не чорносорочечники Муссоліні, а все-таки німці. Але так уже сталося, що членів НСДАП, тобто німецької націонал-соціалістичної робітничої партії, у нас називають фашистами. Не має значення.
Текст змінений наспіх, це було зроблено, по всійвидимості, дійсно за одну ніч. Пісня «Священна війна» виявилася дуже до речі і була витягнута звідкись із шафи або ящика письмового столу, де припадала пилом року чотири. Учитель старої, ще царської гарту послав свій твір маститому пісенника в надії, що вона йому сподобається. Того, що твір буде присвоєно, він, напевно, навіть і припустити не міг, як інтелігент припускаючи апріорну порядність, характерну для російських діячів мистецтва. Олександр Адольфович Боде помилився двічі.
«Священна війна» Лебедєву-Кумачу не сподобалася,такий висновок напрошується виходячи з того, що пісня пролежала з 1937 по 1941 рік в архіві радянського поета. Правда, і випадок її витягти на світ божий Це стало можливим тільки після 22 червня.
Друга помилка видна неозброєним оком. Присвоїти чужу працю - справа ганебне, але цілком допустимий за поняттями багатьох діячів радянського мистецтва. А адже Олександр Адольфович вважав Василя Івановича великим поетом ...
