Багатьом користувачам незрозуміло, чому комп'ютерще називають не інакше, як системний блок. Це поняття складне і приховує в собі цілий комплекс обладнання, про яке і піде мова в даній статті. Читачеві пропонується дізнатися про устрій комп'ютера, характеристиках пристроїв і підключенні системного блоку.
Багато користувачів вважають, що металевийкорпус комп'ютера і є системним блоком, який розміщує в собі всілякі компоненти, що відповідають за працездатність. Думка це помилкове. Насправді корпус системного блоку є таким же елементом, як і процесор, пам'ять або відеокарта. Все це комп'ютерні комплектуючі, які необхідні для роботи будь-якому користувачеві.
Під поняттям «системний блок» ховається щосьбільше - набір компонентів, пов'язаних між собою і забезпечують стабільну роботу з операційною системою, програмами та іграми. Причому весь цей комплекс пристроїв є цілим і закінченим продуктом продавця. Простіше буде сказати, що системний блок - це персональний комп'ютер без монітора, клавіатури і іншої периферії.
Типорозмір є базовим чинником при покупцібудь-якої комп'ютерної техніки. Тому читачеві і пропонується почати вивчення з форм-фактора. Зібрані системні блоки, в першу чергу розрізняються за розмірами, а, відповідно, мають узагальнена назва і власну класифікацію.
На ринку комп'ютерної техніки будь-якому покупцевізавжди пропонується вибір: придбати зібрані системні блоки або зробити самостійний набір запчастин, орієнтуючись на ціну і продуктивність платформи. У більшості випадків користувачі віддають перевагу другому варіанту, адже власноручний збірка завжди обходиться дешевше. Та й з продуктивністю платформи справи йдуть набагато краще. Ось тільки багато покупців завжди беруть до уваги один важливий критерій - сумісність апаратної частини.
Інша справа - це зібраний в умовах цілогопідприємства системний блок (HP, Intel або ще який-небудь дуже відомий бренд). У заводських умовах інженерами не тільки підбираються найбільш сумісні компоненти, а й проводиться тестування працездатності комп'ютера, ефективності системи охолодження, визначення відмовостійкості при максимальних навантаженнях.
У будь-якому спеціалізованому магазині потенційнийпокупець виявить, що всі комп'ютери мають не тільки різний окрас, а й відмінні одна від одної форми і розміри. Так, ігрові системні блоки виглядають досить потужно (потрібно гідне охолодження), а офісні системи, навпаки, більш компактні для економії місця на робочому столі. Всі комп'ютери, а, відповідно, і комплектуючі до них, класифікуються за форм-фактору: ATX, miniATX, microATX, моноблок і термінал.
Відповідно, під кожен тип системного блокуіснує свій корпус, материнська плата, відеокарта і розширення. Всі інші запчастини (процесор, пам'ять, жорсткі диски) є універсальними, і можуть бути встановлені в будь-який комп'ютер. Форм-фактор - це головна характеристика системного блоку, яка вирішує подальшу долю платформи і її призначення.
Наступним кроком майбутнього власника єпідбір сумісних комплектуючих комп'ютера. Необхідно визначитися з платформою, кому віддати перевагу - виробнику AMD або Intel. Отримавши відповідь на дане питання, потрібно підібрати базову материнську плату, яка буде мати відповідний корпусу типорозмір. Тут є свої нюанси. Наприклад, маленька системна плата microATX без проблем може монтуватися в величезний корпус системного блоку ATX, а ось зробити навпаки у користувача не вийде.
Наступні кроки вимагають від покупцявизначитися з процесором, оперативною пам'яттю і відеоадаптером. Тут професіонали рекомендують віддати перевагу збалансованій системі. Вибір жорсткого накопичувача, оптичного приводу і інших запчастин безпосередньо залежить від призначення комп'ютера. Для іграшок краще взяти швидкий і дорогий SSD-диск, а для офісу та мультимедіа буде краще магнітний диск з великою ємністю. Виходить, що системний блок - це звичайний конструктор, який можна збирати як завгодно, необхідно лише знати, що повинно вийти в результаті.
Мінімізовані платформи для домашнього таофісного користування більше підходять під визначення «моноблок». Дуже часто їх порівнюють з ноутбуком або планшетом. Вся справа в тому, що які б не були встановлені комплектуючі всередині комп'ютера, через невеликі габарити корпусу пристрою їх функціонал сильно обмежений (якщо порівнювати зі звичайним ПК). Однак в плані працездатності і продуктивності до них претензій ні у одного користувача немає. Взяти хоча б портативний системний блок Intel, має всередині найпотужніший процесор в світі Core i7.
Недоліком всіх портативних комп'ютерів єобмежена функціональність. Користувач не може власними зусиллями додати нові, більш продуктивні компоненти або встановити будь-які плати розширення. Саме ця обмеженість і дозволяє виробникам мобільних пристроїв контролювати відповідний ринок, постійно нав'язуючи користувачам більш продуктивні дорогі пристрої.
Багато продавців вважають, що ігрові системніблоки потрібно відносити до категорії узконаправленного обладнання, адже вони, як і дорогі сервера, оцінюються за критерієм «продуктивність». Незважаючи на вартість, багато любителів динамічних і ресурсоємних додатків готові віддати сотні тисяч рублів, аби мати найпотужнішою платформою в світі, яка здатна занурити користувача в віртуальну реальність.
Однак до спеціалізованому обладнанню більшевідноситься системний блок HP, виконаний у вигляді сервера і призначений для роботи з базами даних. Головною його відмінністю перед звичайним комп'ютером є процесорна потужність. Виробники таких системних блоків встановлюють всередину корпусу спеціальні материнські плати, що підтримують роботу з декількома процесорами. Також критичним для сервера є обсяг оперативної пам'яті і жорстких накопичувачів. Пограти на такій системі навряд чи комусь вдасться, так як платформа не має дискретного відеоадаптера, та й багатомільйонну вартість такого обладнання навряд чи хтось собі може дозволити зі звичайних користувачів.
З'ясувавши, що системний блок - це цілий комплексзібраних воєдино комп'ютерних запчастин, читачеві залишається лише дізнатися, як підключити і використовувати цю платформу в домашніх або в офісних умовах. На даному етапі все дуже просто, адже всі виробники потурбувалися про користувачів і прийняли єдиний стандарт, який вимагає відповідності роз'ємів для всіх комплектуючих і колірних розпізнавальних знаків.
Розгорнувши корпус системного блоку до себе заднійчастиною, власник виявить, що всі висновки на материнській платі мають різну форму, а деякі компоненти відрізняються один від одного забарвленням. Так, бузковий штекер клавіатури потрібно вставити у відповідний за кольором контакт комп'ютера. Монітор і миша теж мають відповідні за розміром порти. Навіть кабель живлення не вдасться вставити неправильно, адже все блоки живлення мають вбудоване заземлення.
