Французька столиця здатна підкорити своїмипам'ятками кого завгодно. Насичене культурне життя виділяє це місто серед багатьох інших. Не останню роль у цьому відіграють музеї. Знаменитий Лувр не відлякує туристів навіть довгими чергами. Не менш популярним є і музей Орсе. Чим він уславився, коли був відкритий і що в ньому обов'язково варто подивитися?
Якщо йти бульваром Сен-Жермен, то незабаром видістанетеся до повороту до річки, зможете перебратися на інший берег мостом Згоди і опинитеся на набережній Вольтер. Вона цікава не тільки видом на сад Тюїльрі, а й тим, що саме тут розташовується легендарний музей Орсе, який є однією з визначних пам'яток Парижа. Увійти до будівлі можна з вулиці Лежйон-д'Оннер. Якщо ви плануєте подорожувати метро, необхідно буде вийти на станції під назвою «Solferino».
У цьому напрочуд гарному будинку не завждирозташовувався музей д'Орсі. Париж приймав всесвітню виставку 1900 року, і для неї на цьому місці було збудовано залізничний вокзал. Він обслуговував південно-західну частину країни до 1939 року. Маршрут Париж – Орлеан мав попит, склади ставали все довшими, і незабаром виявилося, що вони просто не поміщаються на перон. Довелося змінити профіль цього вокзалу. Він став обслуговувати лише невеликі заміські потяги, а частину будівлі було відведено під поштовий центр. Після Другої світової вокзал використовувався театральною трупою Рено-Баро. У залах проводилися аукціони і було відновлено готель, який закриють лише 1973 року. Тільки 1977 року тут було вирішено розмістити музей д’Орсе. Почалася масштабна реконструкція, яка зайняла майже 10 років. Вже до першого грудня 1986 року було відкрито один із найзнаменитіших музеїв світу. Церемонію урочисто провів президент Франції Міттеран. З того часу музей Орсе не припиняє своєї роботи.
Музей Орсе розділений на три рівні, кожен зяких представляє різні культурні напрями. На першому, що розташовується під напрочуд гарним скляним дахом, виставлено два ряди скульптур. Розміщення їх нагадує минуле приміщення, створюючи обриси залізничних колій. З боків у додаткових залах розміщуються картини. Весь поверх пов'язаний із творами, створеними до 1870 року. Найкращим зразком скульптури є робота Карпо. Вона зображує Уголіно, жахливого графа з поеми Данте, який гризе свої пальці від передчуття можливості з'їсти тіла своїх дітей. Ще одна робота скульптора – гіпсова група «Чотири частини світу, які підтримують небесну сферу». Оригінал, втілений у бронзі, можна побачити у Люксембурзькому саду. Там же музей д’Орсе пропонує до уваги відвідувачів поліхромні бюсти африканців, створені скульптором Кордьє з каменю.
На південній стороні поверху представлені полотнаживописців Делакруа та Енгра. Їхня основна колекція розміщується в Луврі. Разом із ними музей Орсе у Парижі розміщує і художників, які виставлялися у салонах середини дев'ятнадцятого століття. У наступних залах розміщено полотна Пювіса де Шавана, юного Дега та Гюстава Моро. У північному крилі розміщуються представники Барбізонської школи з художниками-реалістами. У цих залах можна побачити роботи Коро, Дом'є, Мілле та Курбе. Серед перших вони відмовилися від застарілих норм і перестали зображати ідеалізовані сюжети. Картина Добіньї «Сніг» сильно вплинула на майбутню течію імпресіонізму, а робота Курбе під назвою «Початок світу» шокує відвідувачів відвертістю. У цій частині музею можна знайти картини Мане, наприклад, провокаційне полотно «Олімпія», створене майстром в 1863.
Щоб оглядати експозицію у хронологічномуПорядок, потрібно вирушити на верхній поверх. Там розташовується колекція, якою більше за інших пишається музей Орсе – імпресіоністи та постімпресіоністи з їхніми кращими роботами. У камерних залах, що знаходяться під дахом, знаходяться збори, створені істориком мистецтва Моро-Нелатон. Видатному колекціонеру належали кращі роботи Клода Моне, наприклад, «Макі» або «Сніданок на траві», що колись розлючував критиків. У сусідніх залах продовжується імпресіоністська експозиція – там представлені Дега, Ренуар, Сіслея, Пісарро. Приголомшливі побутові сценки та пейзажі відбивають перші роки нової епохи, в яку у художників було прийнято розміщувати свій мольберт прямо на вулиці та шукати натхнення там же. Тут можна побачити легендарну роботу Дега – його танцівниці виділяються з інших картин даного напрямку увагою не до квітів, а до ліній та рухів. Представлена також «Колиска» Берти Морізо – перша жіноча робота у стилі імпресіонізм.
Найважливіші шедеври, якими володіє музей Орсев Парижі виставляються в залах 34, 39 і 35. Це перші п'ять картин Моне, на яких зображується собор Руана, і пізні роботи Ренуара. Зал 35 наповнює буяння фарб – там виставлений Ван Гог. Музей Орсе володіє полотнами Сезанна, наприклад, знаменитим натюрмортом «Яблука та апельсини». На верхньому рівні розташовані також кафе та невеликі зали з пастелями Дега. Останній ряд приміщень під дахом відданий психологічним, гострим сюжетам – Гогену, Руссо, пуантилістам Сірки та Сіньяку. Найкращою роботою цієї частини експозиції є полотно з портретом Оскара Уайльда, яке належить пензлю Тулуз-Лотрека.
Музей Орсе, години роботи якого дозволяють встигнутиподивитися експозицію всім охочим - по четвергах він відкритий навіть о дев'ятій вечора, а єдиним вихідним є понеділок, - варто відвідувати, прогулюючись усіма рівнями. На середньому представлений постімпресіоніст Каганович, а на терасі Лілль можна побачити полотна Боннара та Вюйяра. Від очей публіки їх приховує гігантська скульптура білого ведмедя, яку створив Помпон. Вюйяр та Боннар – відомі учасники гурту ар-нуво, який прославився під назвою «Набі». У їх полотнах простежується як вплив початку ХХ століття, а й сліди імпресіоністських течій, і деякі деталі традиційної японської живопису. Колекція у цій частині музею закінчується роботами символістів – Клімта, Мунка.
Адреса «Музей Орсе, Париж, Франція» манить нелише поціновувачів живопису. Сюди їдуть шанувальники скульптури. Експозиція не обмежується першим рівнем. На середньому представлені численні роботи Родена. Його версія «Уголіно» ще похмуріша, ніж така ж скульптура Карпо з першого поверху. Є й інша його робота з трагічною історією – «Швидколітнє кохання», яке стало символом кінця його стосунків із Каміллою Клодель, ученицею та коханкою. Якщо після всіх цих прогулянок залишаються сили – обов'язково завітайте до останніх залів, де виставлені меблі та зразки прикладного мистецтва епохи ар-нуво. Незважаючи на меншу значимість, це дуже цікаві артефакти, які дозволяють скласти уявлення про побут минулих років. Якщо ви побували в музеї, але встигли оглянути не всі, за можливості, повторіть візит першої неділі місяця - так вам не доведеться знову оплачувати квиток.
Точна ціна квитків у музей може змінюватись, алестандартно вона дорівнює дев'яти євро. З відвідувачів молодших за вісімнадцять років плата не стягується за традицією. Щонеділі та щодня після четвертої вечора надаються знижки на квитки. Але не думайте, що вам пощастить швидко подивитися експозицію, якщо ви прийшли пізно – каса закривається за годину до припинення роботи музею. Щоб заощадити, ви можете купити спеціальний паризький квиток для туристів – він універсальний та підходить для шістдесяти різноманітних закладів та визначних пам'яток. Ви зможете пройти без черги і не замислюватися про додаткові витрати, сплативши лише один раз.
