Він – одна з найяскравіших особистостей головногоскладу футбольної команди "Динамо" Олексія Михайличенка пам'ятають фанати. Його гра на полі була гарною та продуманою. Завдяки світловолосому півзахиснику було забито безліч голів у ворота суперника. Яким був життєвий шлях цього футболіста?
У радянській родині робітників на прізвище Михайличенка1963 року, 30 березня, народився хлопчик, якого назвали Альошенькою. Малюк ріс, і ніхто тоді не підозрював, що незабаром він стане відомим на весь СРСР, а трохи пізніше про нього дізнається світ. Льоша був звичайнісінькою дитиною. Хлопчик із дитинства захоплювався футболом. У дворі, гуляючи зі своїми ровесниками, годинами ганяв м'яч по траві та намагався повторити побачені по телевізору трюки відомих на той час футболістів Михайличенка Олексія. Матвійович – як він називав професійного футболіста Бобаля Матвія – для хлопчика був еталоном. Батьки, помітивши у сина потяг до спорту, заохочували це і всіляко сприяли розвитку таланту. І коли Льоша відзначив своє перше 10-річчя, вони відвели його до дитячої спортивної школи.
Потрапивши до ДЮШ «Динамо», хлопчик ретельно почавтренуватись. Його перший тренер Є. Котельников дуже припав до душі підлітку. Наставник був вимогливим і справедливим, проте його вихованці були однаковими і рівними перед ним. Він не поділяв підопічних на головних гравців та другорядних. Навіть футболки під час тренувань у всіх хлопчаків були із номерами основного складу.
Тренувався Олексій Михайличенко у Котельникованедовго. Євгена Петровича перевели на нову посаду, а на його місце прийшов новий наставник О. Бишовець. Зовнішні дані Олексія були не зовсім підходящими для футболіста. Незважаючи на тренування, він залишався щуплим і надто худим. Хоча старанно тренувався, все ж таки не відрізнявся швидкістю під час гри. Його часто за помилки виганяли з поля та забороняли грати. Олексій намагався враховувати всі вимоги та виправлятися. З кожним тренуванням його гра була кращою та якіснішою. Тренер помічав, як намагається вихованець, і відчував в Олексії талант футболіста, але вголос не виголошував похвали. Анатолій Федорович за 8 років вишколив Михайличенка і перетворив на чудового футболіста.
Потрапити не те що в основний, а й у дублюючийсклад команди "Динамо" було завданням нелегким. Хоча у 18 років Михайличенко досить добре грав на полі і зарекомендував себе як відмінний футболіст, його зарахували до команди запасних гравців. І на лаві запасних він просидів понад 5 років. Поступовість, однак, не зламала гравця. Терпляче чекав, коли йому випаде шанс довести, що він гідний грати в основному складі, Олексій Михайличенко. Біографія його на той час не була цікавою. Та й ще не знали фанати свого героя.
Сам футболіст, розуміючи, що тренуванняЛобановського неймовірно складні, старанно працював над собою та поправляв свою фізичну форму. Льоша не знав, що забобонний тренер давно помітив свого вихованця, наголосивши на його стилі гри, і подумує включити до першого командного складу. Валерій Васильович вірив, що успіх "Динамо" гарантовано, якщо на полі гратиме рудоволосий футболіст.
1988 Олексій Михайличенко вважає початкомкар'єри та датою, коли він підкорив серця футбольних уболівальників (і не лише їх) своїм професіоналізмом та гарною грою у збірній СРСР. Гра за грою, матч за матчем футболіст демонстрував чудову роботу. Цього ж року він отримує золоту медаль у Сеулі, беручи участь в Олімпіаді, срібну на європейському чемпіонаті та, нарешті, звання найпрофесійнішого футболіста СРСР.
Одразу Олексія почали запрошувати різні європейські клуби. Але Михайличенко, озвавшись на прохання тренера Лобановського, продовжував грати в "Динамо" ще кілька років.
Відігравши два сезони, Олексій Михайличенко вирішив, що настав час показати себе в італійській Серії А.
1990 року Михайличенко мав грати наЧемпіонат світу з футболу. Але через травму він так і не вийшов на поле. Як виявилося, на нього вже тоді чекали в Італії. Так, не попрощавшись із динамівцями, він вилетів до Генуї, щоб приєднатися до складу італійської "Сампдорії".
В Італії йому несолодко жилося.По-перше, він не знав мови, що позбавило його будь-якого спілкування. Особливо важко було на тренуваннях. По-друге, у новій команді його не визнали. Точніше, не сподобався він групі лідерів "Сампдорії". В одному інтерв'ю сам футболіст зізнався, що конфлікту не було, але стосунки були дуже напруженими.
Єдиний сезон, у якому брав участьОлексій був дуже вдалим. Італійці обіграли дуже сильні футбольні команди, віддавши лише одне очко «Ювентусу», і цілком заслужено здобули чемпіонство.
Не сподобався італійським тренерам стиль,якому грав Олексій Михайличенко. Футболіст мав, на їхню думку, працювати на полі не раціонально, як його вчив Лобановський, а як творець, художник, показуючи гарні трюки та маневри із м'ячем.
Не отримавши зізнання у «Сампі», півзахисник відповідає на запрошення грати у складі «Рейнджерс» і переїжджає до Шотландії. Він підписує контракт на 4 роки та стає гравцем шотландської команди.
Про роки, проведені в Глазго, ОлексійМихайличенко, футболіст із України, згадує із теплом. Йому було комфортно грати та жити в цій країні. Буквально з першого матчу він підкорив серця стриманих шотландців. На полі він показував справжню гру, чим радував футбольних уболівальників. Його раціоналізм дуже подобався тренерському складу "Рейнджерса". Після закінчення терміну контракту футболісту запропонували продовжити співпрацю ще на рік.
За час гри у шотландському клубі МихайличенкаОлексій Олександрович переніс багато травм та операцій. Він розумів, що його фізичний стан дуже поганий. І через 5 років партнерства він заявляє, що завершує свою ігрову кар'єру.
Задовго до того, як Олексій Михайличенко підкорив уболівальників та європейських футбольних чемпіонів своєю грою, він в одному з інтерв'ю зізнався, що завжди мріяв стати тренером.
Після оголошення про завершення ігрової кар'єрифутболіст повернувся до рідного Києва. Тут він зустрічається із Валерієм Лобановським, який запрошує свого учня спробувати працювати помічником тренера у рідному «Динамо». Олексій Михайличенко – футболіст у минулому – був радий такій пропозиції та одразу погодився.
І розпочалася його тренерська кар'єра з «біло-синіми»футболістів. Багато чого він навчився у свого наставника Валерія Лобановського за 5 років спільної роботи. Біда прийшла несподівано. Головний тренер "Динамо" помер. Для Михайличенків, як і для всіх динамівців, це було сильним ударом. Вражені цим, хлопці не змогли гідно виступити на чемпіонаті країни і виграти його, поступившись першістю донецькому «Шахтарю». Усі переживали гіркоту втрат.
Суркіс, ставши президентом української футбольноїкоманди, призначив Михайличенком головним тренером. Два сезони він гідно тримався, а третього зазнав фіаско. Саме після цього керівництво командою перейшло до рук Йожефа Сабо. Михайличенко ж почав тренувати молодіжну збірну України. Його вихованці зараз грають в основному складі футбольної команди «Динамо».
Дружина Інна була його подругою дитинства.З нею він познайомився ще у 13-річному віці. Молоді люди не помітили, як дитяча дружба переросла у велике почуття. Зробив пропозицію коханої у 19 років Олексій Михайличенко. Сім'я за рік поповнилася. У подружжя народжується первісток, якого назвали на честь батька – Альошею. У дитинстві малюк виявляв інтерес до спорту та футболу, але, подорослішавши, пішов іншою дорогою. У знаменитого футболіста та тренера 2004-го народився другий синок. Але про кар'єру він поки що не думає і навчається у звичайній школі.
