Привід - це службова частина мови, якапозначає приналежність суб'єкта до об'єкта, їхнє ставлення один до одного. Він висловлює так звану синтаксичну залежність наступних частин мови: числівник, займенник, іменник - від інших. І його головна особливість полягає в тому, що привід - це службове слово, яке не вживається самостійно. І це стосується будь-яких мов.
Роль даної частини мови в цій мові точно такаж, як і в нашому рідному російською. Тут все просто і зрозуміло. Привід - це частинка, що зв'язує групи слів між собою. Зазвичай вони стоять попереду того слова, до якого відносяться. Слід навести приклад. Das Fenster (перекладається, як "вікно"), der Tisch (стіл). Можна ці слова об'єднати в єдину фразу. Вийде наступне: "Der Tisch an dem Fenster", що можна перевести, як "стіл біля вікна". Ще слід зазначити, що прийменники служать для визначення відмінка іменника, а часто і займенники. Але тільки в тих випадках, якщо ці частини мови стоять після прийменника. Їх вживають як з одним відмінком, так і з декількома одночасно. Однак деякі приводи вживаються і після іменника, і до нього.
Треба сказати, що багато дієслова в німецькій мовіповинні мати після себе певні доповнення або приводи, причому в певному відмінку. У деяких випадках значення прийменників, які керують дієсловами, не збігається з перекладом російських аналогів. Тут діє один яскравий приклад. Фраза "Я думаю про тебе" на німецьку мову перекладається як "Ich denke an dich". Якщо дослівно розбиратися в цій пропозиції, то звучати російською воно буде так: "Я думаю у / на тобі". До речі, на цьому грунті у багатьох виникають проблеми з розумінням. Російські прагнуть дослівно перекласти ту чи іншу пропозицію, щоб якомога точніше донести суть до свого німецького співрозмовника, а в результаті з-за неправильного застосування прийменників опонент просто не розуміє вимовленого. Не можна забувати про це. Саме тому потрібно вивчити список прийменників, а також тренуватися їх застосовувати.
Причини того, як і багато інших частин мови, поділяютьсяна кілька груп. Їх всього три. Це ті, які після себе не потребують будь-якого певного відмінка - перша група. До других відносяться ті, що управляються виключно одним відмінком, а також група даних частинок, керованих двома відмінками (Akkusativ і Dativ). І якщо говорити про те, що таке привід в літературі, варто розглянути кожну з груп. Отже, als і wie - це ті, яким після не потрібен певний відмінок. Після них частини мови змінюються як члени речення. Можна навести приклад: Ich kannte ihn schon als Lehrer (тут яскраво виражений Nominativ), і перекладається дана пропозиція дещо нелогічно: "Я знав, коли його ще сам був учителем". Є інший варіант, схилені по Akkusativ. Звучить він так: Ich kannte ihn schon als Lehrer. І перекладається, відповідно: "Я знав його, коли ще він був учителем". Хоча знову-таки це тільки російською мовою дані фрази так звучать, по-німецьки обидва варіанти досить логічні.
До таких, як вже було сказано, відносяться тіприводи, що управляються одним лише відмінком. І це не рідкість, оскільки багато хто з них такими і є. Ось перелік тих, які керують Akkusativ (знахідний): wider, pro, um, ohne, per, gegen, je, durch, für, dis. Для прикладу можна навести таку пропозицію: Ich gehe durch den Straße. Перекладається воно як "Я йду по вулиці". Наступне: приводи, які керують Dativ (давальним). До них відносять entgegen, aus, gemäß, mit, bei, seit, nach, zu, zuliebe, von, gegenüber. До речі, варто відзначити, що багато прийменники об'єднуються з іншими словами. І таких випадків маса. Наприклад, zu + sammenlegen - складати; vor + bei - мимо, і т.д. І остання група - це ті приводи, що управляють Genitiv (родовий). Ось деякі з них: diesseits, unterhalb, oberhalb, jenseits, ungeachtet, infolge, а також багато інших. Можна бачити, що до цієї групи належать найбільш складні прийменники. І, до речі, їх більше, ніж інших. Вони також керують лише одним відмінком.
Це ті приводи, що управляють відразу двомавідмінками. До таких відносять такі слова: unter, vor, neben, hinter, in, an, auf, über, zwischen. Перераховані слова керують Akkusativ і Dativ. І в цьому випадку вже все залежить від контексту. Припустимо, якщо в фразі є слово "wohin?" (Переклад: "куди?") І далі ведеться мова про дію, що здійснюється з метою, то в такому випадку приводи, про які зараз йдеться, застосовуються з відмінком Akkusativ. Таким чином синтаксично позначається мета дії. Виглядає це так: "Er setzte sich neben mich" - він сів поруч зі мною. В цілому тема прийменників досить проста, головне приділити їй трохи часу і звернути свою увагу на особливості, які були перераховані раніше. В цьому випадку вивчити і запам'ятати буде простіше. Привід - це не така складна тема, як неправильні дієслова, тим більше, її дуже просто практикувати. Взагалі, будь-який педагог порадить своєму учневі, який уже більш-менш розбирає німецьку мову, зануритися по можливості в мовне середовище. Навіть якщо немає можливості летіти до Німеччини, то практика можлива і в домашніх умовах. Починати краще з фільмів, інтерв'ю, пісень. Відомо, що слухова пам'ять - одна з найвірніших і надійних. Німецька мова легко лягає на слух. Тут найголовніше - увагу, тому що спочатку мова може здатися незрозумілою, в принципі, як і у випадку з іншими іноземними мовами, якщо людина чує їх вперше.
