Досить часто в світовій історії траплялося так,що брат йшов війною на брата, а син - на батька. Власне, грубо кажучи, міжусобиця - це і є ворожі взаємини між родичами всередині родини, розбрат близьких її членів.
Нині це поняття вживається в більш широкомуконтексті - прямому і переносному значенні. Міжусобиця - це не тільки сімейна ворожнеча. Ще - суттєві розбіжності з різних питань між будь-якими людьми, колотнеча між політичними і громадськими діячами, групами, регіонами, навіть країнами. Поняття вживається також стосовно керуючого персоналу або кількома спорідненими фірмам, наприклад міжусобиця директорів або підприємств. В якомусь сенсі громадянська війна між населенням Росії 20 століття також є междоусобицей, коли брат був проти брата, син вбивав батька.
В історичному контексті поняття, як правило,уживана по відношенню до воєн за владу і територію між родичами-князями в епоху Київської Русі. Основний часовий період цих історичних війн припав на десятий-одинадцятий століття.
Можна виділити основну причину:на територіях, підвладних князів, не існувало в ті роки єдиної держави, загальної централізації влади. Була відсутня, згідно з історичними даними, і традиція передавати владу старшому з синів. А так як великі князі залишали після себе безліч спадкоємців-синів, міжусобиця - це був найпоширеніший вихід з існуючої ситуації в боротьбі за владу. Можна сказати, що на певному етапі в історії Русі (приблизно 13 століття) правителі просто прирікали спадкоємців на нескінченну ворожнечу. Однак, навіть отримавши владу, припустимо, в одному з великих міст, спадкоємці прагнули ще й дістати правління в самому Києві. А ще міжусобиця - це боротьба за перерозподіл територій, прагнення деяких князів, навпаки, менше залежати від київської влади.
В історії Русі прийнято виділяти кілька етапівподібної ворожнечі. Перший датується 10 століттям, коли виникла міжусобиця синів Святослава. Другий (початок 11 століття) - боротьба за верховенство між синами князя Володимира. А в кінці 11 століття вже сини Ярослава вдавалася до спроб переділу спадщини. Всі ці нескінченні війни були досить криваві, і, по суті, приводили до масової загибелі російського народу - простих селян, городян, дружинників, а також спадкоємців, яким менше пощастило в перерозподілі територій і влади.
