Катерина 2 в історії Російської імперії - це непросто одна з правительок величезної держави, це ціла епоха, явище виняткове. При ній було проведено безліч реформ і завоювань. Росія катерининських часів - це велика держава, що претендувала на світову гегемонію.
Нащадки невдячні. Можливо, тому «найцікавіші» факти про Катерину 2 стосуються, як правило, будь-то мерзенних подробиць її особистого життя, частиною безглуздих, складених злими язиками.
Романов, звичайно, у неї було багато.Ще до відсторонення Павла III від влади, на початку 50-х років, вона встигла наблизити Салтикова, офіцера гвардії. Коли в 1754 році народився майбутній імператор Павло І, ходили наполегливі чутки, що його батько зовсім не російський самодержець. Втім, підтверджень цьому немає.
Треба сказати, що коханці Катерини 2 змінювалисядосить часто. Через п'ять років після початку роману з Салтиковим імператриця ніжно дружила з Понятовским, майбутнім королем Польщі. Ще через половину десятиліття, на початку 60-х, її коханцем став Григорій Орлов, який в кінцевому підсумку допоміг їй захопити владу.
З чоловіком, Петром ІІІ, відносини у Катерина нескладалися. Багато пишуть про те, що російський імператор був людиною навіженим і інфантильним, а на думку деяких джерел, у нього були чисто медичні проблеми з психікою. Дружину свою він не ставив ні в що, відкрито жив зі своєю фавориткою, Воронцової, і до 1762 році обставини для законної дружини самодержця складалися загрозливим чином: вона постійно боялася висилки або навіть смерті.
Частково державний переворот, якийзробила майбутня самодержавна імператриця Катерина 2, був випереджувальним ударом із серії «або я його, або він мене». Треба сказати, що Петро ІІІ особливою популярністю не користувався. Коли Катерину проголосили імператрицею (сталося це в Измайловских казармах), Санкт-Петербург вибухнув захопленням. Все-таки особистість Катерини 2 була чарівна: безперечно розумна, стримана, освічена жінка, вона краще поєднувалася з престолом, ніж її одіозний чоловік.
Переворот приурочили до відсутності імператора,який відправився (собі на біду) в Оранієнбаум. Дізнавшись про витівки дружини, Петро ІІІ намагався її напоумити, але свіжоспечена імператриця Катерина 2 і думати не хотіла про переговори. Царя змусили відректися від престолу - і вчорашня прусська принцеса Софія Августа Фредеріка стала одноосібно правити величезною країною.
Втім, навряд чи справедливо говорити проабсолютної влади: Катерина була змушена діяти обережно, з оглядкою на оточення. Чим закінчуються спроби жити по-своєму, ні з ким не рахуючись, вона знала не з чуток: як прийшло, так могло і піти.
Государиня абсолютно не прагнула ні з кимсваритися, і якщо вже шукати цікаві факти про Катерину 2, то обов'язково слід згадати, що ні з ким зі своїх коханців вона не посварилася вщент. При ній не переслідували вчорашніх улюбленців, не брали під опалі за сказане. Стиль її спілкування з підданими не може не захоплювати: імператриця була тактична, витримана, підбудовувалася під співрозмовника.
Кажуть, що царя робить свита.З цієї точки зору рівних Катерині 2 правителів ніколи не було на Русі. Вона як ніхто інший вміла цінувати здатності оточували її людей. Недаремно час правління Катерини 2 ознаменувався появою ряду видатних державних діячів. Істинно талановитій людині імператриця могла пробачити багато.
Часом доводиться читати про те, що всепросвітницькі потуги Катерини, її загравання з Вольтером і інші ліберальні штучки не більше ніж блеф. Що насправді вона сприяла зміцненню кріпосного права, остаточно поневоливши і без того нещасних селян. Навряд чи така точка зору справедлива, адже на захист «обвинуваченої» говорять дуже цікаві факти про Катерину 2. Наприклад, той, що при ній на карті Росії з'явилося більше двохсот міст, а населення збільшилося на третину (більш ніж на 10 мільйонів).
В архіві Катерини виявилися численні роздуми на тему скасування кріпацтва, різні варіанти здійснення цієї реформи, але цьому не судилося збутися.
Перш ніж засуджувати імператрицю, слід, однак,згадати, що подібні «нововведення» навряд чи б зустріли бурхливий захват серед російських поміщиків, а сваритися з могутніми вельможами государиня не бажала, оскільки влада її спиралася на їх підтримку і вона намагалася зайвий раз не дратувати своїх впливових підданих.
Час правління Катерини 2 недаремно називають«Золотим століттям дворянства»: велика імператриця видала жалувану грамоту дворянству, закріплювала станові привілеї, і зверталася зі своїми «підлеглими» вельми дбайливо і тактовно. Відомо, наприклад, що государиня мала вельми запальний характер, але навчилася приборкувати свою пристрасть і ніколи не приймала поспішних рішень, чекаючи, коли гнів спаде.
Мабуть, єдиним впливовим станом,постраждалим від Катерини, було православне духовенство. Імператриця грунтовно «потрясла» святі обителі на предмет неоподатковуваних земель і перевела монастирських селян-кріпаків у статус державних (тим самим, як прийнято вважати, значно полегшивши їх доля, а це ні багато ні мало майже два мільйони чоловік).
Гуманітарна політика за часів Катерини 2 булана висоті (особливо з огляду на рівень розвитку природного права в усьому світі). Про це говорить хоча б той факт, що за весь час її правління був страчений лише одна людина. Але тут вже навряд чи хто-небудь відмовиться зрозуміти російську самодержиця, адже цим нещасним виявився Омелян Пугачов, який оголосив себе «дивом вижив» імператором Петром III і доставив Катерині повну бочку клопоту в вигляді масштабного селянського повстання. Чим-чим, а владою імператриця ділитися не збиралася.
Вона правила своєю країною по можливості мудро,невпинно піклуючись про її процвітанні, зміцненні російських позицій на світовій арені. На користь цієї тези говорять багато цікавих фактів про Катерину 2, адже кількість промислових підприємств завдяки її реформам зросла вдвічі, до імперії приєднався Крим, великих успіхів вдалося досягти на Кавказі. Зовнішня політика государині була наступальної, що сильно нервувало деякі європейські держави.
Вся кар'єра цієї великої жінки говорить про те,що керувалася вона в першу чергу розумом - вельми неабияким, гнучким, позбавленим забобонів. Наскільки сильною і відкритою свіжим віянням була особистість Катерини 2, свідчить історія про щеплення від віспи, яку імператриця зробила собі і своєму синові (спадкоємцю, між іншим, престолу). Це був воістину мужній вчинок, який став однією із ступенів на шляху до повного винищення страшної хвороби, викошувати колись цілі міста.
Окремої згадки заслуговує і релігійнатерпимість імператриці: при ній не переслідували инаковерующих, і вдячні буддисти навіть проголосили її одним із проявів Білої Тари (що б це не означало).
Таким чином, тиражуючи сальну інформацію проКатерину 2, автори брудних інсинуацій демонструють лише своє невігластво. Для свого часу це була воістину велика правителька, дуже багато зробила для Росії. Досягнення її безперечні, а пороки - сильно перебільшені.
