Орфоепія - однозначно одна з найскладніших тем вросійською мовою. Проблема полягає в тому, що навіть носії мови не завжди можуть сказати, як правильно вимовляється те чи інше слово. Звичайно, в більшості випадків ми інтуїтивно це знаємо, але часом поєднання звуків в слові ставить в тупик і нас. Чи існують які-небудь правила, які зможуть полегшити життя російськомовного людини і допоможуть йому уникнути помилок хоча б в цьому? Безумовно існують. Ласкаво просимо в темний світ заплутаною російської орфоепії.
Почнемо, мабуть, з голосних звуків - вони менше підпадають під вплив своїх сусідів. Поєднання голосних звуків зазвичай вимовляється згідно з правилами орфоепії. Єдиний нюанс - якщо перед - е, ю, я, е - стоїть інший голосний, то ці звуки, якщо так можна висловитися, роздвоюються: -е- стає [йе], -ю- перетворюється в [йу], -е- звернеться в [йо], а -я- буде вимовлятися як [йа] - це так звані ЙОТОВ голосні, в яких з'являється призвук цього самого сонорного. Крім того, «ЙОТОВ» проявляється також на початку слова (наприклад, «яма" звучить як [йама]), А ще після розділових м'яких і твердих знаків ([вйуга] І [падйезд]). До речі кажучи, навіть якщо голосний перед іншим голосним варто в іншому слові (-рОВОР я-), ЙОТОВ все одно буде присутній.
Також слід зазначити, що найбільш вдала позиція для голосних - ударна, саме в ній звуки чутні найбільш чітко.
Давайте закріпимо поєднання двох голосних звуків транскрибування кількох слів: самостійність, каньйон, єгер, ллє, класифікація, адажіо, юність, яскрава дзига, роз'їзд, яблуко, варіантність, приїзд, ярмарок, країна Японія, спів.
З приголосними звуками все не так легко. Тут має значення все: звуки-сусіди, положення звуку в слові (в його морфемах) і багато інших чинників.
Перше питання - поєднання приголосних звуків настику морфем, особливо, однакових звуків. Всім нам зустрічалися слова на кшталт -довжину, розум, програма -, і вимовляємо ми їх, абсолютно не замислюючись. А разом з тим існують певні правила і фонетичні закони, які пояснюють ці явища. Так в словах на кшталт - зшити, розум, підробка - поєднання декількох звуків вимовляється як один, просто довший: [ˉШіть, раˉсудок, поˉделка].Так, тут спостерігається ще одне явище - уподібнення одного приголосного звуку іншому, яке буде пояснено пізніше. Головне усвідомити, що в будь-якому випадку однакові звуки на стику морфем перетворюються в один.
А як же поєднання звуків в слові, що знаходиться в корені? У сучасній російській мові такі випадки практично не зустрічаються - вони характерні в основному для запозичених слів (гамма, процес). Так ось, подібні поєднання також вимовляються як один звук, але не довгий, а короткий. У ряді запозичених слів ці зміни видно неозброєним оком: атака (від attack) коридор (від corridor).
Однакові звуки в російській мові на стику морфемстають одним довгим, якщо ж вони зустрічаються в однієї морфеми, корені, наприклад, то ця довгота не проявляється. Ще одне важливе зауваження: в фонетичної транскрипції два однакових звуку ніколи не пишуться поруч, якщо потрібно показати, що цей звук буде довгим, над ним ставиться горизонтальна риса - спеціальний фонетичний знак.
Наступне явище, пов'язане з поняттям поєднаннязвуків в слові, - асиміляції. Асиміляція - це уподібнення вимови одного звуку іншому, існує кілька видів цього явища, що визначаються залежно від впливають один на одного звуків. Розглянемо кожне з них.
Асиміляція по дзвінкості і глухість проявляєтьсяна стику дзвінкого і глухого приголосного, відповідно - російській мові чуже подібне поєднання, тому перший звук підпадає під вплив другого, оглушили або озвончаются. По-науковому це називається регресивною асиміляцією.
Зміни відбуваються в наступних випадках:
Як видно з прикладів, оглушення зустрічається набагато частіше, ніж озвонченіе. Разом з тим, це правило не діє на сонорні звуки в російській мові (тренд - за правилами слід було б вимовляти [Дренд], Але через особливості російської орфоепії перший приголосний не береться змін) і на приголосні перед призвуком -і-, які з'являтимуться в ЙОТОВ голосних: [оТЙезд], Хоча це слово мало б звучати як [оДЙездщ.
Йдемо до наступного вигляду асиміляції - по м'якості. Вона також є регресивною - тобто перший звук підпорядковується впливу наступного. Така зміна відбувається перед:
Але в даному правилі існує ряд винятків. Поєднання звуків в слові не береться асиміляції:
Таким чином, говорити про те, що асиміляція за м'якістю так вже строго підпорядковується регламентує її правилами, не можна. Існує цілий ряд нюансів, забувати про які ні в якому разі не можна.
Наступний тип взаємовпливу - асиміляція по твердості. Зустрічається вона тільки між коренем і суфіксом: Слюсар "-слюсарні - тобто суфікс, який починається на твердий приголосний, впливає на попередній звук. І знову трапляються винятки: асиміляція не відбуватиметься перед -б- (Проза "Ба), А також правилом не підкориться [л "] (Пол "е - Запілля" ний).
На кількість звуків в слові впливає ще один вид асиміляції - свистячих -з, з- перед шиплячими -ш, ч, ж-. В даному випадку перший звук зливається з другим, абсолютно йому уподібнюючись: зшити - ˉШіть, з жаром - ˉЖаром. Це ж правило застосовується і для -д, т- перед -ч, ц-: оˉЧёт. Поширюється цей вид асиміляції і на поєднання -жж- і -зж- в корені слова (-пізніше - поˉже). Таким чином, через цього виду уподібнення кількість звуків в слові на один менше, ніж букв.
Ніхто не відміняв таке явище, якневимовні приголосні. Подекуди деякі звуки просто не вимовляються - можна сказати, що вони випадають. Це явище добре демонструє поєднання звуків в слові -СТН, Здн, стл, НТСК, СТСК, вств, РДЦ, ЛНЦ-, наприклад Чесно, пізно, почуття, сонце. З ним пов'язані певні труднощі:деякі керуються так званим фонетичним принципом письма (як чую - так пишу), отже, якщо приголосний не вимовляється, його і бути в слові не повинно. На жаль, це не так. Так що обов'язково потрібно підбирати однокореневе слово, щоб перевірити, чи не випав чи в даній ситуації якийсь звук: чесний - честь, пізній - запізнився - зазвичай шукають слова, де після приголосного буде голосний або сонорні, які дозволять звуку проявитися найбільш яскраво.
Продовжуючи тему оглушення приголосних, слід зазначити, що ці звуки мають тенденцію ставати глухими на кінці слова незалежно від попереднього голосного або приголосного. Ми говоримо порок замість поріг і Молотов замість Молоді. Подібне явище призводить до появи так званих омофонів - слів, які пишуться по-різному, але вимовляються однаково, як ті ж самі молот (Як інструмент) і молодий (Як короткий прикметник). Правопис приголосного на кінці подібних слів повинно перевірятися.
У російській мові початку минулого століття була популярна асиміляція сонорних, тобто, наприклад, приголосний -р- в слові армія вимовляється не твердо, як звично нам, сучасним носіям мови, а м'яко ар "м" ія. На даний момент це явище практично не спостерігається.
Закріпити все вищевикладене можна за допомогою транскрибування запропонованих нижче слів:
город, сміх, відсутність, яблучний, передчуття,град, дройд, савана, цивілізація, міраж, спалити, відзвітувати, розсилка, заповнювати, відмова, веселощі, трава, влада, ллє, хабар, код доступу, Київ, рік-то.
Слово, склад, звук - так можна уявитиорфоепічних ієрархію російської мови. І говорити про те, що в ній все легко, не можна ні в якому разі. На простому прикладі сполучень приголосних ми переконалися, що далеко не завжди для того, щоб правильно вимовити слово, вистачає інтуїції. Давайте хоча б намагатися говорити правильно, щоб зберегти всю красу і багатство нашої мови. Адже це зовсім нескладно.
