Сучасна система російського права включає всебе велику кількість різних галузей, основним завданням яких є регулювання різного роду правовідносин, що виникають і діють в соціумі. У число таких галузей входить і міжнародне приватне право (МПП), про особливості якого, а також про те, яке місце МПП в правовій системі, буде розказано в цій статті.
Отже, міжнародне приватне право - конгломератправових норм матеріального та колізійного характеру, як національних, так і міжнародних, за допомогою яких відбувається регулювання різних цивільно-правових відносин, в яких бере безпосередню участь іноземний елемент.
В якості безпосереднього предмета, якимзаймається система МПП, виступають взаємини приватно-правового характеру, ускладнені тим чи іншим елементом, що мають іноземну етіологію, який може виражатися в таких видах, як:
Власне, система МПП має типологічну подібність з системою цивільного права і має триланкової структурою, а саме:
Загальна частина включає в себе розгляд таких питань, як:
У Особливої частини система МПП розглядає такі питання, як:
Цивільний міжнародний процес і комерційний міжнародний арбітраж здійснюють регулювання питань, пов'язаних відповідно:
Розглядаючи питання про те, яке місце МПП всистемі права слід сказати, що в сучасному правознавстві існує кілька концепцій з даного питання, з яких найбільш поширеними вважаються три нижченаведені.
Перша з вищезгаданих концепцій вважає, щоМПП є складовою природною частиною внутрішньодержавного права і у кожного з сучасних держав є в наявності власне приватне міжнародне право. Даний підхід базується на тому, що останнім в своїй основі сформовано з національних колізійних норм, які закріплюються у відповідних кодексах. Однак вразливість даного підходу полягає в тому, що крім національних норм джерелами МПП служать норми, закріплені в міжнародних угодах. Міжнародне ж право має статус самостійної правової системи, в зв'язку з чим джерела його не можуть розцінюватися як джерела права внутрішнього.
Згідно другої концепції, система МПП є самостійною юридичною системою,функціонуючої паралельно з такими системами, як національне право і публічне міжнародне право. Однак, ця концепція вступає в суперечність із загальноприйнятою становищем, що в даний час існує виключно дві правові системи, одна з яких - це національне право держав, а друга власне, міжнародне право, фундамент якого складають міжнародні угоди і звичаї.
Третя концепція вважає, що МПП являєсобою мультисистемний правової комплекс, перша частина якого включена в структуру національного права (національні норми), а друга частина включена в структуру міжнародного права (норми, зафіксовані в міжнародних договорах).
Таким чином, виходячи з усього вищесказаного,можна констатувати, що питання про те, яке місце МПП в юридичній системі, є до певної міри дискусійним, проте, все ж більшість правознавців дотримується позиції, що МПП слід вважати національною галуззю права, що має численні зв'язки з міжнародним правом, але при цьому не є складовою частиною останнього.
