Думати про своє майбутнє і планувати власнустарість - цілком раціональний підхід до життя. І в західних країнах таке прагнення громадян повністю підтримується чинним законодавством вже багато десятиліть. У Росії пенсійна реформа діє досить давно, трохи більше десятиліття. Незважаючи на це, багато працюючі громадяни до сьогодні не можуть зрозуміти, що таке накопичувальна і страхова частина пенсії, а, отже, яка сума забезпечення їх чекає в старості. Для того щоб розібратися в даному питанні, потрібно ознайомитися з нижче наступною інформацією.
До 2002 р розрахунок пенсійного забезпечення громадян відбувався за «принципом солідарності», який використовувався ще з часів СРСР. За кордоном таку розподільчу систему називали «pay as you go», що в перекладі на російську мову означає «плати, поки йдеш». Суть цієї системи була в тому, що пенсійні внески всіх працюючих громадян країни розподілялися між людьми, що знаходяться на заслуженому відпочинку в поточний момент. Такий підхід був цілком логічний і виправданий, але тільки до того моменту, поки пенсійне навантаження не стала стрімко збільшуватися. Раніше мінімальний обсяг забезпечення одного пенсіонера покладався на 2 - 2,5 працюючих людей, але з погіршенням демографічної ситуації в країні ця цифра стрімко знизилася. І, як стверджують фахівці, вже в 2020 роду дане співвідношення буде 1: 1.
Крім того, внески на страхову частину пенсії,які відраховуються працюючими громадянами в ПФ, для держави виконують функцію інвестицій в модернізацію економіки країни. Змінивши пенсійне законодавство, держава не тільки забезпечує майбутнє своїх людей, а й отримує істотне вливання капіталу у власний розвиток.
З 2002 року в силу вступили 4 закону,регламентують збалансовану роботу пенсійної системи. Однак говорити про кардинальні зміни, відповідно до змісту цих документів, можна, так як вони є плавним переходом від розподільчої системи, укладеною раніше, до распределительно-накопичувальної.
З моменту вступу в силу новогозаконодавства формування трудової пенсії здійснюється в системі ОПС (обов'язкового пенсійного страхування), і складається вона з трьох основних частин: страховий, базової та накопичувальної. Що стосується розміру пенсійного забезпечення громадян, то він розраховується за формулою, встановленої федеральним законодавством.
В цілому реформа дозволила громадянам РФсамостійно регулювати розмір пенсії, збільшуючи власні накопичення за допомогою приватних керуючих компаній або спеціалізованих недержавних пенсійних фондів.
Незважаючи на те, що пенсійна реформа в Росіїдіє вже досить давно, багато пенсіонерів і працюючі громадяни досі ще не розібралися в тому, що таке накопичувальна і страхова частина пенсії. А, отже, не можуть правильно розпорядитися своїми накопиченнями і отримати гідний прибуток. Саме тому, починаючи розглядати сучасну пенсійну систему, слід вивчити основні поняття. І тільки після цього розмірковувати, чи переводити накопичувальну частину пенсії і як це зробити?
Всі роботодавці федерації, відповідно дочинним законодавством, щомісячно повинні здійснювати оплату внесків до ПФ в розмірі 20% від заробітної плати кожного співробітника. До кінця 2007 року ставка ділилася на три частини: 4% становила накопичувальна частина, 10% - страхова, і, відповідно, 6% - базова. Такий розподіл був не зовсім чесним по відношенню до громадян, які хотіли збільшити свій дохід від інвестицій і при виході на пенсію отримати гідну суму щомісячного забезпечення. З січня 2008 року в силу вступили поправки до законів про пенсійну реформу. Відповідно до них відсоток страхової частини пенсії був знижений на 2 одиниці, які перевели в накопичувальну статтю.
Що ж стосується індивідуальних підприємців,то, відповідно до законодавства, на них покладено зобов'язання щомісячно відраховувати до ПФ чітко фіксовану ставку. Для організацій будь-якої форми власності, які використовують спеціальну спрощену систему оподаткування, передбачені внески на страхову частину пенсії в розмірі 10% і 4% - на накопичувальну.
Найменшою складовою пенсії виступає базовачастина, яка є строго фіксованою сумою, встановленої державою в якості гарантійного зобов'язання перед громадянами. Спочатку з 2002 року вона становила 450 рублів, але з кожним роком ця сума індексується з урахуванням інфляції.
Варто відзначити, що формально базова частинапенсії фінансується з щомісячних внесків, які роботодавці відраховують в ПФ. Однак насправді цієї суми не вистачає на виплати, тому її компенсує федеральний бюджет. Адже незалежно від того, який розмір страхової базової частини пенсії надійшов в поточному періоді на рахунки ПФ, держава повинна виконувати взяті на себе зобов'язання щодо забезпечення соціально незахищених громадян.
Ця сума забезпечення призначається всім громадянам,які досягли пенсійного віку, чий стаж роботи становить більше п'яти років. Скоригований в бік збільшення ставка покладається лише особам, які досягли 80 років, інвалідам та громадянам з непрацездатними утриманцями. В принципі, ця сума об'єднала колишні доплати, компенсаційні надбавки і мінімальну пенсію. Основний ЇЇ функцією є забезпечення якоїсь базової соціальної гарантії, що підтверджує і сама її назва.
З початку 2010 року даний компонент зобов'язання зник з пенсійної системи, а його місце зайняла фіксована частина страхової пенсії.
Діюча в останні роки в РФ пенсійнареформа передбачає використання такого поняття, як накопичувальна частина пенсії, яка формується з 6% внесків, які відраховуються щомісяця роботодавцем в ПФ. Відмінною її рисою від інших складових пенсійного забезпечення є те, що це «живі» кошти, збільшення розміру яких повністю залежать від працівника. Адже суть накопичувальної частини пенсії полягає в можливості самостійного інвестування своїх грошей. Наскільки вдасться збільшити накопичений капітал, залежить від вибору правильної стратегії вкладення, іншими словами, кому в управління будуть віддані гроші.
Перші виплати за цією статтею після початкуреформи громадяни почали отримувати з 01 липня 2012 року, коли в силу вступив закон № 360-ФЗ (в народі цей документ більш відомий як «виплатних закон»). Звичайно, суми отримані громадянами не дуже великі, як, в принципі, і термін накопичення, але це стало першим кроком самостійного забезпечення старості.
Реформування пенсійної системи в РФтриває і в даний час. Уже підписано багато законів, що регулюють відрахування і спосіб формування саме накопичувальної частини. Одна з новацій, про яку варто знати всім, говорить про те, що вже з 2015 року дана складова пенсійного забезпечення буде формуватися для всіх працівників «за замовчуванням». Це означає, що без подання відповідної заяви про передачу коштів під управління інших організацій накопичувальна частина автоматично переходить в страхову.
На сьогоднішній день існує три варіанти управління пенсійних накопичень, і кожен з них має як свої переваги, так і «підводні камені».
Отже, перше, що можна зробити зі своїминакопичувальними пенсійними заощадженнями - це просто залишити їх в державному ПФ. Варіант хороший, не вимагає витрат часу і сил на оформлення документації, але, вибравши його, залишається тільки сподіватися, що до моменту виходу на заслужений відпочинок інфляція залишить хоч малу суму на старість. Ще одним істотним недоліком є і те, що людина не укладає індивідуальний договір з ПФ і не має достовірної інформації про стан своїх грошей. Перевагою такого управління можна назвати те, що гарантом повернення фінансових коштів виступає сама держава.
Другий варіант значно вигідніше першого ізводиться до того, що накопичувальну частину пенсії можна передати в управління КК (керуючої компанії). Прибутковість від такого інвестування нехай незначно, але перевищує інфляцію, що гарантує збереження накопичень. У цьому варіанті, як і попередньому, гарантом виступає держава, а людина може один раз на рік отримати інформацію про стан свого накопичувального рахунку. Не дивлячись на економічну вигоду, управління фінансами КК має найвищу ступінь ризику, так як дані організації наділені правом інвестування в дохідні інструменти.
Третім варіантом можуть скористатися люди,які не тільки добре орієнтуються в тому, що таке накопичувальна і страхова частина пенсії, але і готові відмовитися від протекції федерації, довіривши свої кошти Недержавного пенсійного фонду. З моменту підписання індивідуального договору накопичувальна частина пенсії переходить у власність НПФ. Безсумнівно, прибутковість від такої інвестиції буде значно вище інфляції, але навіть це не може гарантувати виконання зобов'язань по поверненню коштів.
Перш ніж вибрати для забезпечення старості варіант інвестування накопичувальної частини пенсійного забезпечення, слід ретельно обміркувати всі варіанти.
На сьогоднішній день активними учасникамипенсійної реформи, які беруть участь в накопичувальній програмі, є громадяни РФ, які народилися після 1967 року. Саме вони можуть самостійно контролювати частину свого пенсійного забезпечення і вирішувати, куди інвестувати цю суму коштів. Багато, звичайно, не створюючи собі додаткових труднощів, вважають за краще залишити гроші в пенсійному фонді федерації і сподіваються тільки на державу. Але ті, кого не влаштовує щорічний дохід нижче інфляції, можуть перевести свої накопичення в керуючу компанію або НПФ. Термін перекладу накопичувальної частини пенсії не лімітується тимчасовими рамками, тому заявка може бути подана в будь-який момент. Однак договір інвестування вступить в силу тільки з січня наступного року, а гроші з федерального ПФ в нову компанію, що управляє перераховуються до 31 березня. Якщо з яких-небудь причин застрахована особа невдоволено результатом співпраці з компанією, що управляє, то по закінченню одного року накопичувальну частину пенсії можна перевести в іншу КК.
Лояльні умови для інвестування накопичувальнихкоштів діяли в РФ тільки до 2013 року, після держава на законодавчому рівні скористалося бездіяльністю громадян, які просто не займаються своїми інвестиціями. Але не все так категорично, як здається на перший погляд. Тим, хто всерйоз хоче зайнятися питанням забезпечення власної старості, така можливість надана в повному обсязі. Саме для цього продовжили накопичувальну частину пенсії, точніше термін, коли люди можуть самостійно вибрати ставку і компанію для інвестування. До 2015 року кожен працюючий громадянин може подати заяву про збереження 6% внесків до накопичувального фонду. Якщо такий документ поданий не буде, держава має право знизити цю ставку до 2% або навіть її всю перевести в відсоток страхової частини пенсії. Поки є шанс зберегти і успішно інвестувати свої накопичувальні пенсійні кошти, необхідно терміново звернутися до ПФ.
З моменту виходу на заслужений відпочинок коженгромадянин, учавствовать в накопичувальній пенсійній програмі, має право на отримання своїх грошей. Зробити це можна трьома способами, зручними для пенсіонера. По-перше, якщо сума накопичень незначна, можна оформити одноразову виплату, яка буде здійснена протягом 90 днів з моменту подачі відповідної заяви. По-друге, виплати можна розтягнути на певний термін і систематично отримувати фіксовані суми. По-третє, якщо страхова частина пенсії по старості невелика, можна розділити накопичені кошти на термін дожиття і отримувати їх як надбавку.
Але, як і в кожному правилі, в законі про виплатунакопичувальних пенсій є винятки, що дозволяють здійснювати термінові виплати. Однак вони покладаються тільки тієї категорії застрахованих осіб, яка брала участь у співфінансуванні програми і сплачувала внески самостійно. Так, наприклад, це можуть бути жінки, які направили частину коштів материнського капіталу в ПФ. Термін таких виплат не може бути менше 10 років.
Знаючи, що таке накопичувальна і страхова частинапенсії, не важко здогадатися у який з них більше шансів забезпечити гідну старість. Але і це ще не всі переваги накопичувальної складової. Її можуть успадковувати приймачі застрахованої особи. Для цього достатньо звернутися в КК або пенсійний фонд і подати відповідний пакет документів.
Розглядаючи суть страхової частини пенсії, можна зупевненістю сказати, що цей компонент є частиною колишньої пенсійної системи. Адже всі внески, сплачені роботодавцями на дану статтю забезпечення, надходять в розпорядження держави і розподіляються між поточними пенсіонерами. Отже, страхова частина пенсії по старості - це тільки поняття, яке носить умовно-накопичувальний характер.
Ще до 2010 року цей компонент пенсійногозабезпечення було виділено в окрему категорію, і на нього відраховувалося лише 8% щомісячних внесків роботодавців. Але потім відсоток страхової частини пенсії доповнився базовим, істотно збільшивши страховий фонд. Таке перенаправлення коштів, що надходять в розпорядження держави, дозволило забезпечити виплату пенсійних зобов'язань всім нинішнім пенсіонерам, не використовуючи додаткових інвестицій.
Перш ніж розглядати, яка частина пенсіїстрахова, а яка накопичувальна буде виплачуватися людині після досягнення пенсійного віку, необхідно розглянути декілька інших важливих понять. Отже, під часто використовуваним терміном «пенсійний капітал» слід розуміти суму коштів, сформовану з щомісячних внесків працівника за всі роки трудового стажу. Друге, але не менш важливе поняття, яке необхідно знати, щоб розрахувати розмір страхової частини пенсії - «термін дожиття». Використання даного терміну, на перший погляд, здається досить грубим і зневажливим до пенсіонерів, але без нього розрахувати щомісячне забезпечення просто неможливо. Позначає він можливий термін дожиття громадян поважного віку і рівний для всіх, але це далеко не означає, що по закінченню зазначеного часу людина перестане отримувати пенсію. Виплачуються в подальшому суми з бюджетних коштів, у тому самому обсязі, що і раніше.
Щоб зрозуміти, яка частина пенсії страхова будевиплачуватися громадянину після досягнення нею пенсійного віку, необхідно точно знати розмір пенсійного капіталу і встановлений законодавством термін дожиття. Причому останній показник в 2002 становив 12 років і з кожним роком збільшувався на 12 місяців. Таким чином, в 2013 термін цей показник склав 228 місяців.
Розраховується розмір щомісячного страховогозабезпечення з однієї простої математичної формули: СПП = ПК / СД + БЧВ, де ПК - розрахунковий пенсійний капітал, сформований за рахунок внесків пенсіонера за роки робочого стажу; СД - встановлений період виплати пенсійного забезпечення (термін дожиття); БЧВ - фіксована частина страхової пенсії, яка раніше називалася базовою частиною.
Для того щоб отримана сума пенсійногозабезпечення відповідала рівню інфляції, страхова частина трудової пенсії щорічно індексується. Такий підхід до збереження доходів громадян дозволяє зберігати стабільність умов життя пенсіонерів.
У всіх законах пенсійної реформи, що вступили всилу з 2002, права військових пенсіонерів на отримання заслуженої пенсії в повному обсязі були ущемлені. Іншими словами, категорії людей, які довгі роки віддавали борг державі, і вийшли на заслужений відпочинок, покладалася тільки страхова частина військової пенсії. Якщо ж після відходу зі збройних сил, людина продовжувала працювати в будь-який інший галузі і за нього роботодавець оплачував внески в ПФ, ці суми просто залишалися в бюджеті федерації. Така несправедливість викликала масу обурень не тільки серед військових, а й інших категорій працівників бюджету, тому проблему необхідно було вирішувати швидко.
В середині 2008 року ситуація кардинальнозмінилася, так як вступили в силу кілька поправок до основних законів про пенсійну реформу. З цього моменту страхова частина пенсії військовим пенсіонерам стала розраховуватися, виходячи із загального капіталу. Іншими словами, якщо людина закінчила службу в рядах збройних сил і продовжив працювати на цивільних підприємствах, все щомісячні внески в ПФ йшли на формування його розрахункового капіталу.
Як показує статистика, пенсійна реформаостанніх років, може бути, і трохи поліпшила фінансове благополуччя людей похилого віку, однак поставлених цілей так і не досягла. Кількість пенсіонерів досить велике, відповідно, залишається на мінімумі їх страхова частина пенсії. Що це: помилка фінансистів або детально продуманий план? Відповісти на це питання сьогодні вкрай складно, та й безглуздо. Причину невдачі шукати вже пізно, необхідно вирішувати проблему, і ПФ знайшов для себе вигідний варіант виходу з ситуації: збільшити розмір розрахункового капіталу за рахунок внесків працюючого населення.
Звичайно, в новій пенсійній реформі не йдетьсяпро збільшення процентних ставок, а тільки про перенаправлення коштів з КК у владу бюджету федерації. Для тих громадян, які не утрудняли себе інформацією про те, що таке накопичувальна і страхова частина пенсії, все стане ще простіше. Їм не потрібно буде думати про інвестиції коштів, а сподіватися тільки на державу, яка стане гарантом їх пенсійного забезпечення. Таким чином, у розпорядженні ПФ виявиться значно більше коштів для погашення власних зобов'язань, але, скільки зможе існувати така система, покаже тільки час.
