Податковий тягар - це втрати частини чистого вигодидля суспільства в зв'язку з падінням рівня промислового виробництва і, відповідно, споживанням товарів нижче оптимальної точки через введення нових або підвищення діючих ставок податків.
Поняття «податковий тягар» одночасно виникло звведенням податків. У 18-му столітті Адам Сміт провів дослідження економічної залежності між надходженням коштів до державного бюджету і рівнем податкового навантаження. В результаті отримана аксіома, яка говорить, що від зниження податкового навантаження держава залишиться у виграші, тому що з'являються вивільнені кошти, від вкладення яких можна отримати додатковий прибуток і, відповідно, додатковий податок.
Кількісну оцінку даним показникомвчені-економісти намагалися дати давно. Вперше це вдалося німецькому економісту Ф. Юсти, яким було дано визначення цього терміна на макрорівні і представлено співвідношенням між державним бюджетом і національним доходом цієї ж держави.
Податковий тягар має величезне значення для економіки і полягає в наступному:
- Даний показник використовується при порівнянні з відповідним показником інших країн, за результатами якого приймається рішення про проведення певних реформ в оподаткуванні.
- Податковий тягар активно використовуєтьсядержавою в розробці відповідної політики. При введенні нових податків, зміни їх ставок, внесення змін в податкові пільги державою проводиться постійний моніторинг результатів вводяться змін, у разі виникнення негативного впливу на економіку уряд повинен відреагувати відповідним чином.
- Цей показник може бути використаний як індикатор поведінки суб'єктів господарювання. Саме від його величини залежить здатність підприємства розширювати своє виробництво або вкладати інвестиції.
- На загальнодержавному рівні податковий тягарвикористовується для соціальної політики держави. Саме орієнтуючись на його значення, держава рівномірно може розподілити його між різними соціальними групами.
При розрахунку податкового тягаря суб'єкт господарювання, крім суми сплачених податків, враховує і ті витрати, які впливають на надходження цих податків. У них можна віднести:
- витрати на виплату заробітної плати персоналу організації;
- виплати відсотків за позиковими коштами;
- виробничі витрати;
- витрати зі страхування майна і т.п.
Так як податковий тягар зачіпає абсолютно всі економічні процеси в державі, то воно відстежується на мікро- і макрорівні.
На мікрорівні цей показник розраховуєтьсяпо кожному конкретному платнику податків (це може бути як суб'єкт господарювання - підприємство, так і простий громадянин). По підприємству податкове навантаження може обчислюватися декількома способами. Один з них - ставлення суми сплачених податків на повний обсяг реалізації. Недоліком даного алгоритму є неприйняття до уваги витрат. Друга формула, в якій використовується замість обсягу реалізації чистий прибуток, є більш чіткої і враховує всі фактори, що впливають на простий дохід.
При визначенні податкового навантаження простого громадянина використовується співвідношення прибуткового податку (ПДФО) на його сукупний дохід.
На макрорівні даний показник розраховується за допомогою відносини всіх надійшли податків на ВВП.
Підсумовуючи написане вище, можна зробитинаступний висновок: надмірне податкове навантаження - втрати суспільної вигоди, викликані здійсненням податкової політики, які призводять до зниження багатьох економічних показників в державі.
