Геополітичне становище держави відображає його місце на політичній світовій мапі. Крім того, цей термін має на увазі відношення держави до різних країн або груп країн.
Перша в історії людства глобальнагеополітична перестановка завершилася поразкою австрійсько-німецького блоку, підписанням Сен-Жерменського і Версальського договору в 1919 році і формуванням Версальсько-Вашингтонської системи. В результаті розпалися переможені держави, стали формуватися нові держави, почався перерозподіл колоній та формування нових політичних союзів.
Статус великих держав підтвердили Англія,Америка і Франція. Однак найбільше посилили своє геополітичне становище США, розбагатіли в той час на військових поставках. У той період вплив Америки був дуже значним.
Геополітичне становище Росії значнопогіршився після припинення існування СРСР. Радянський Союз мав кордону з дванадцятьма країнами по суші. Після розпаду СРСР сформувалися нові кордони між Росією і колишніми республіками, деякі з яких здобули новий статус - «внутрішньоконтинентальні країни світу» (наприклад, Туркменістан, Таджикистан та інші). Сьогодні практично всі суб'єкти РФ є прикордонними. Два суб'єкта межують з трьома країнами. Так, наприклад, Псковська область має кордони з Естонією, Білоруссю і Латвією.
Геополітичне становище РФ значнопогіршився внаслідок усунення політичного блоку, що складається з країн-учасниць Варшавського договору, і РЕВ (Ради Економічної Взаємодопомоги). Ряд колишніх соціалістичних республік вже прийнятий до складу НАТО і ЄЕС. В результаті перетворень геополітичне становище російської держави зараз перебуває практично на тому ж рівні, що і під час правління Івана Грозного.
Після розпаду СРСР у Росії не стало зручноговиходу до моря, добре обладнаних балтійських (Риги, Таллінна, Вентспілса, Клайпеди) і чорноморських (Одеси, Севастополя, Миколаєва, Іллічівська) портів. Крім того, країна втратила і багато військово-морські бази.
Територіальні втрати привели і до втрати частиниресурсного потенціалу. Разом з цим Росія втратила і потужні основні фонди у вигляді військових баз, заводів, санаторіїв, курортів та інших установ всесоюзного підпорядкування. Для заповнення цих втрат припало знову формувати виробничу базу.
На думку багатьох дослідників, групадержав-лідерів, як і сто років тому, залишається досить обмеженою і має практично незмінний склад. Єдиним, мабуть, зміною фахівці вважають заміну Австро-Угорщини Канадою і Китаєм.
Положення країн-лідерів сьогодні, обумовленединамікою і показниками змін в їх геополітичних потенціалах і статусах, розглядається в якості частини глобальної геополітичної конфігурації, у вигляді геополітичної ротації. Важливими характеристиками в цьому питанні є ротаційний вектор і швидкість, збільшується у воєнний період. В якості загальної тенденції змін геополітичного положення дослідники відзначають перманентне зростання потенціалів майже у всіх держав-лідерів за поступової їх деградації у країн «третього світу». Таким чином, країни-лідери разом з відносно незначною кількістю так званих «нових індустріальних держав» все більше відриваються від решти групи.
Багато фахівців відзначають, що найбільшаконцентрація лідируючих країн відзначається в районах Північної Америки, Західної Європи, Центральної Євразії. Які обіймають такі території три країни (Росія, США і Німеччина) протягом усього ХХ століття надавали найпотужніше вплив на динаміку і характер світової геополітичної конфігурації.
